9 липня 2007 року виповнюється 10 років з дня підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, яка стала основоположним документом у відносинах між Україною та НАТО, хоча діалог між Україною та НАТО було започатковано ще в 1991 році.

У березні 1992 року Україна стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС). Україна є співзасновницею та учасником наступниці РПАС – Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), до якої наразі входить 26 держав-членів НАТО та 23 держави-партнери.

2 липня 1993 року Верховною Радою України затверджені «Основні напрями зовнішньої політики України», де підкреслюється, що «в умовах зникнення блокового протистояння в Європі пріоритетного значення набуває проблема створення загальноєвропейської структури безпеки на базі існуючих міжнародних інститутів, таких як НБСЄ, РПАС, НАТО, ЗЄС. Безпосереднє та повне членство України в такій структурі створюватиме необхідні зовнішні гарантії її національної безпеки. З огляду на кардинальні зміни, які відбулися після розпаду СРСР і які визначили сучасне геополітичне становище України, проголошений нею свого часу намір стати в майбутньому нейтральною та позаблоковою державою має бути адаптований до нових умов і не може вважатися перешкодою її повномасштабної участі у загальноєвропейській структурі безпеки».

В Хартії країни-члени НАТО підтвердили свою підтримку суверенітету та незалежності України, демократичного розвитку, економічного процвітання та статусу без'ядерної держави, а також її територіальної цілісності та принципу недоторканності кордонів. Ці принципи й нині відіграють ключову роль у забезпеченні стабільності та безпеки у Центральній і Східній Європі та на континенті в цілому.

З квітня 1999 року, згідно з положеннями Хартії, формат відносин переведено у площину спільного форуму – Комісії Україна-НАТО (КУН). На сьогодні, відбулося 2 засідання КУН на рівні глав держав та більше 20 засідань КУН на рівні міністрів закордонних справ та оборони. Діють також спільні робочі групи Україна-НАТО з питань воєнної реформи, озброєнь, економічної безпеки, планування на випадок надзвичайних ситуацій, з питань науки і захисту довкілля.

Значного прогресу у відносинах України з НАТО було досягнуто у 2005 року, коли на саміті КУН в Брюсселі Президент України В.Ющенко проголосив набуття членства в НАТО кінцевою метою співробітництва України з Альянсом. Цей сигнал України був позитивно сприйнятий у Брюсселі, і вже в квітні на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ було ініційовано Інтенсифікований діалог з питань членства та відповідних реформ.

Відносини між Україною і НАТО за ці роки розвивалися по висхідній: від Хартії про особливе партнерство через План дій, схвалений 22 листопада 2002 року в Празі, в рамках якого реалізується щорічний Цільовий план Україна – НАТО, до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ, який було започатковано 21 квітня 2005 року у Вільнюсі.

Цільові плани Україна-НАТО протягом 2003-2006 рр. виконувалися, в цілому, успішно. Так, із 409 заходів Цільового плану Україна-НАТО на 2006 рік виконано повністю – 297 (72,6%), виконано частково – 82 (20%), не виконано – 27 (5,9%). Виконання Цільових планів сприяло суттєвому наближенню української сторони до критеріїв і стандартів Північноатлантичного Альянсу у визначених галузях співробітництва.

Вагомим результатом виконання Цільового плану Україна-НАТО у 2006 році стало запровадження в Україні Комплексного огляду національного сектору безпеки, виконання планів військової реформи, вирішення питань соціальної адаптації звільнених військовослужбовців. Було вжито низку заходів з метою забезпечення належного рівня економічної та енергетичної безпеки нашої держави.

Процес Інтенсифікованого діалогу, започаткований на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 року, що пропонується країнам, які висловили зацікавленість стати членами Альянсу, є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до членства в НАТО.

Практичне обговорення підходів України та НАТО в рамках запровадження Інтенсифікованого діалогу відбулося під час візиту делегації Північноатлантичної Ради (ПАР) НАТО  в Україну 18-20 жовтня 2005 року на чолі з Генеральним секретарем Альянсу, в рамках якого було проведене чергове засідання КУН за участю міністрів закордонних справ та оборони України, а також здійснені поїздки членів делегації НАТО в регіони України в інформаційно-роз’яснювальних цілях. Вперше в історії відносин Україна-НАТО відбулося спільне засідання РНБО України та ПАР НАТО під головуванням Президента України В.Ющенка за участі Генсекретаря НАТО Я.Схеффера. А в грудні 2005 року за підсумками засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ було прийнято спільну заяву, в якій вперше у документах Україна-НАТО йшлося не лише про відкритість “дверей НАТО”, а й про конкретні перспективи залучення України до Плану дій щодо членства.

У галузі військової співпраці з НАТО Україна сьогодні належить до найактивніших партнерів Альянсу. Однією з найважливіших та складних форм такої співпраці є участь миротворчих контингентів та миротворчого персоналу ЗС України в операціях під проводом НАТО. Участь України в операціях з підтримання миру та стабільності під егідою НАТО є свідченням небайдужості нашої держави до безпекових проблем у різних регіонах світу. Внесок у заходи з підтримання міжнародного миру і безпеки є одним з пріоритетних напрямів політичного курсу України з моменту набуття нею незалежності.

Першою операцією під проводом НАТО, участь в якій взяла Україна, стала міжнародна операція з підтримання миру в Косово (КФОР), яка проводилася під егідою ООН. З вересня 1999 року понині у складі КФОР перебуває підрозділ українських миротворців чисельністю до 200 осіб. До цього, в миротворчих місіях на Балканах (IFOR та SFOR) взяли участь близько 2800 військовослужбовців Збройних Сил України.

Останніми роками Україна значно активізувала свою участь в миротворчих операціях. Зокрема, з лютого 2006 року українські офіцери проходять службу в складі Тренувальної місії НАТО в Іраку. У створених в Іраку навчальних центрах у даний час працюють 43 представника ЗСУ, які вчать представників структур безпеки Іраку. На даному етапі Україна є єдиною країною-партнером, яка представлена в цій місії.

У 2006 році українські літаки працювали в Африці, де, на прохання Альянсу, здійснювали авіаційні перевезення контингентів країн Африканського Союзу, які брали участь в миротворчій операції у провінції Дарфур, Судан.

У контексті внеску України в боротьбу з міжнародним тероризмом логічним стало приєднання нашої держави до антитерористичної операції НАТО “Активні зусилля”. Основна ціль цієї започаткованої в 2001 році Альянсом операції полягає у виявленні та попередженні терористичної діяльності на Середземному морі. З 25  травня 2007 року участь в операції НАТО “Активні зусилля” на Середземному морі бере корвет українських ВМС „Тернопіль”.

До останньої за часом, але не за значенням, операції НАТО, до якої приєдналася Україна, належить операція Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані. З 12 травня 2007 року у складі Групи з реконструкції афганської провінції Гор під проводом Литви в Афганістані мирні завдання виконує український військовий медик.

Внесок України в зусилля з підтримання міжнародного миру та безпеки завжди високо цінувався міжнародною спільнотою. Україна є єдиною країною-партнером Альянсу, яка бере участь в усіх операціях, які на сьогодні проводить НАТО під егідою ООН. При цьому слід враховувати, що лише бажання або наміри країни не члена НАТО приєднатися до операцій з підтримання миру не є передумовою такої участі. Залученню до міжнародних операцій передуватиме велика робота з досягнення певної взаємосумісності, у т.ч. через участь у спільних навчаннях, наявність потрібних ресурсів і відповідність певним критеріям (з технічної і мовної підготовки тощо).