Стенограма прес-конференції Президента України Віктора Ющенка в Українському домі

Ірина Ванникова:

- Доброго вечора, шановні колеги, у Києві і доброго вечора, колеги, в інших містах нашої України.

Віктор Ющенко:

- Добрий вечір, шановні журналісти!

Добрий вечір, журналісти, які представляють українські засоби масової інформації!

Добрий вечір, журналісти, які представляють міжнародні засоби масової інформації!

Я надзвичайно високо ціную можливість сьогоднішнього діалогу по самим актуальним питанням як політичного, соціального, економічного характеру.

Іншими словами, у нас накопилося надзвичайно багато цікавих питань, які я хотів би в очевидному публічному колі розглянути і висловити позицію Президента по найбільш актуальним для українського життя питанням.

І.Ванникова:

- Отже, шановні колеги, ми розпочинаємо прес-конференцію Президента України Віктора Ющенка, яка відбувається за участю регіональних телекомпаній, що сьогодні з нами на прямому телезв'язку.

І спершу, ми вітаємо вас із світлим Воскресінням Господнім. Христос Воскрес!

В.Ющенко:

- Воістину воскрес.

І.Ванникова:

- Великодні свята - це найкращий час для порозуміння. І дуже символічно, що саме сьогодні ми проводимо нашу прес-конференцію.

Що саме на великодні свята припало наше з вами спілкування.

І трансляцію прес-конференції глядачі можуть побачити в ефірі Першого національного каналу, 5-го, 24-го та Всесвітньої служби УТР.

Почути відповіді Президента можна на українському радіо. Також я вітаю журналістів регіональних телекомпаній, які сьогодні зібралися в Одесі, Запоріжжі та Львові. А також вітаю журналістів, які сьогодні з нами в Українському домі.

І розпочати я пропоную із запитань від столичних журналістів, які зараз тут із нами. І право першого запитання все таки хочу надати нашим партнерам, які допомагають із телетрансляцією - Першому національному каналу і 5-му каналу.

Отже перше питання від Першого національного.

Ольга Скотникова, новини Першого національного:

- Пане Президенте! Ви сказали, що погоджуєтеся на одночасне проведення парламентських і президентських виборів.

З Вашого боку такий сигнал політикуму був. Зворотного сигналу, здається, ще не було.

Яка буде далі логіка подій? Ви будете щось ініціювати? Чи будете чекати якби активності з боку учасників і парламентських, і президентських перегонів? І з приводу числа також виборів.

В.Ющенко:

- Дякую. Я почав би з того, що та перманентна політична криза, яка супроводжує Україну уже не один рік, безумовно, потребує свого вирішення. Але вирішення можливе тільки при якісному аналізі. Чому ми маємо такі обставини політичного характеру, які зашкоджують ритмічній ході України?

На мою думку, проблема вся починається з того, що кожний національний інститут повинен працювати в межах повноважень і обставин, які визначені Основним законом.

Коли ми говоримо про політичну кризу, яка має надзвичайно великий вплив і на економічну стабільність, на економічний розвиток і те, чи займатися вирішенням політичної кризи, - на мій погляд, це питання абсурдне, нею треба займатися.

Я хотів би прокоментувати своє бачення.

Чому ми так досить глибоко зв'язані із політичним життям, із політичною кризою, і звідки її витоки?

Почав би з того, що після реформи 2004 року, на мій погляд, абсолютно невдалої, упередженої... Реформа, яка була розрахована на інтереси максимум двох персон, які думали бути вічними: або Прем'єр-міністрами, або Головами Верховної Ради. Або максимум на дві політичні сили поділити Україну і довгі роки представляти українську владу.

Так ось. На мій погляд, невдала, непродумана і несвоєчасна конституційна реформа перемістила центр прийняття базових державних рішень в український парламент і в український Уряд.

Я не хочу проводити ревізію, повернення цих функцій. Ми багато вже пройшли і повернення назад уже немає.

Ми прийшли до моделі, коли не варто піднімати питання в цій країні, хто буде призначати Уряд. Президент у цій країні не буде уже ніколи призначати Уряд. Мажоритарної системи уже ніколи не буде. Ми будемо керуватися пропорційною політичною моделлю виборів.

Але разом з тим ми повинні давати відповідь на те, як інститути, які отримали в рамках реформи повноваження, перш за все самі повинні бути стабільними.

Не можна чекати стабільної позиції політики від нестабільного інституту.

Відтак, коли ми говоримо про український парламент, я не думаю, що я відкрию великий секрет, як скажу, що в українському парламенту немає більшості.

Жоден політик у цій країні не бачив список, який би підписали 226 народних депутатів і сказали, що ми група народних депутатів в цьому складі беремо на себе, як те передбачає Конституція, політичну відповідальність за економічний соціальний курс цієї країни.

Ми формуємо бюджет, ми формуємо економіку. Раз немає більшості, очевидно немає коаліції.

Я говорю де-факто немає коаліції.

Коли ми говоримо про те, що немає коаліції, очевидно, важко виконати конституційну норму імперативну, представлення і обрання Уряду і Прем'єр-міністра.

І так трапилося - 5 грудня у нас об'явлена начебто коаліція минулого року. 18 грудня, здається, вона офіційно проголошена в парламенті.

За чотири місяці ми не бачимо відповідних рішень по формуванню Уряду, Прем'єр-міністра, прийняття програми Уряду, засад внутрішньої і зовнішньої політики і цілого масиву основ, які визначають офіційний державний курс в тому чи іншому питанні.

Державна політика не повинна формуватися на імпровізаціях когось. Це система рішень, які формуються через інститут коаліції, і є основою державної, в даному випадку виконавчої політики.

Це говорить про те, що у таких умовах важко говорити про ритмічну роботу Уряду, про ритмічну роботу парламенту, кінець-кінцем про відповідність Конституції роботі цих інститутів.

І коли піднімається питання про врегулювання цієї проблеми, налагодження ритмічної роботи парламенту, я всіляко буду сприяти, щоб робота українського парламенту повернулася в канонічне русло.

Нам треба мати реальну більшість. Нам треба мати реальну коаліцію і формувати реальні основи державного курсу - мати бюджет, мати урядову економічну програму і соціальну і так далі.

Дуже важливо, щоб це відбулося. Якщо цього не відбувається, є спосіб інший - це проведення дострокових парламентських виборів.

Тобто, я хочу ще раз чітко підкреслити, чинна коаліція повинна представити свідчення того, що вона існує: формалізуватися, представити Уряд, в парламенті його затвердити, прийняти відповідні програми і рухатися.

Другий варіант - розширити коаліцію. Можливо до неї приєднуються комуністи, можливо до неї Партія Регіонів приєднається. Але я, як Президент, буду неустанно повторювати: коаліція повинна мати більше 226 народних депутатів.

Тоді - це інститут, який буде ритмічно працювати і не буде джерелом кризи.

Маючи ситуацію, коли немає більшості і коаліції формально не існує, тоді ця нестабільність «парламентської більшості» і на таких засадах сформована робота Уряду передається як метастази нестабільності на інші державні інститути, які не мають уже відношення до виконавчої влади.

Але слабке місце кризи політичної в парламенті передається як імпульс на інші інститути.

І тому нам конче треба вирішити проблему парламентської кризи.

Я розумію, що є ряд кроків, які можуть спонукати парламент піти на дострокові вибори парламенту. Причому на якісно новій виборчій системі.

У знак солідарності з парламентом, у знак спільної відповідальності. Я запропонував ініціативу, що я готовий як Президент також зробити крок назустріч і прийняти рішення про дострокові президентські вибори, якщо парламент приймає рішення про проведення дострокових парламентських виборів на новій виборчій базі.

Нова виборча база і зняття імунітету. Переконаний, що це два базових принципи, на яких ми можемо побачити інший парламент. І не тільки інший парламент. Подивіться, будь ласка, як політична перманентна криза в самому парламенті дала свої метастази на пропорційній виборчій системі на органи самоврядування. У нас часто-густо ми можемо бачити ситуації, коли на рівні обласної ради сесія може не працювати півроку, рік. Як приклад - Тернопільська обласна рада. Тернопільська обласна рада, яка не могла прийняти бюджет 2008 року, 2009 року. Тому що вона сформована була, на мій погляд, на помилковій, як і будь-які інші органи представницької влади на місцях, непродуманій виборчій системі.

Те ж саме робиться в місті Києві. Іншими словами, якщо ми приймаємо політичне рішення про зміну в системі виборів, якщо приймаємо рішення про скасування необмеженого депутатського імунітету, я переконаний, що Президент у цій ситуації повинен поступити продумано, продемонструвати і свою готовність у рамках зміни загальних принципів формування представницької влади підтримати дострокові президентські вибори.

Таким чином ми нації говоримо, що всі сторони владної системи готові сприйняти тему так званої перезарядки, на новій системі виборів з скасуванням необмеженої депутатської недоторканості. Ми готові публічно вийти до нації. І кожна сторона буде апелювати, доказувати свою відкритість, продуктивність, щирість, відданість українським національним інтересам.

Тому моя ініціатива по суті була продовженням тих процесів, які виникли у парламенті, які сумували, власне кажучи, парламентську кризу. Ця криза набрала перманентний характер. І треба шукати всім спосіб вийти з цієї кризи.

На мій погляд, якраз позиція Президента дає можливість якщо не зняти проблему самої цієї історії, то принаймні створити один із додаткових мотивів, бо ті люди, які сьогодні представляють політичні сили в парламенті, або більшість з них, очевидно мріють про посаду президента. І моя пропозиція могла би виглядати додатковою мотивацією для того, щоб вони прийняли рішення і про дострокові парламентські вибори, і про дострокові президентські вибори.

І.Ванникова:

- Дякуємо за відповідь. Будь ласка, 5 канал.

5 канал:

- У мене уточнююче запитання. Враховуючи всі ті процеси, які зараз відбуваються у Верховній Раді, на сьогодні у Вас є намір розпустити нинішній парламент чи Ви вірите в об'єднання демократичних сил?

В.Ющенко:

- Я думаю, що тут треба користуватися не доцільністю, бо тут доцільність нам підкаже багато контрпродуктивних висновків, а треба керуватися законністю. Тоді ми ніколи не зіб'ємося з дороги.

Якщо керуватися доцільністю, парламент, який у 2008 році приймає 12 законів на місяць, сказати, що це парламент, який продуктивно працює - важко. Ми очевидно маємо серйозну клініку великого політичного конфлікту, з якого треба виходити не арифметично, а якісно.

І зміна виборчої системи, переконаний, приведе до того, що у сесійному залі парламенту із 450 народних депутатів, які сьогодні є, в нову виборчу систему можливо перейде 1/6 чи 1/8 нинішніх народних депутатів. Мова йде про дійсно якісну перезарядку ключового політичного інституту, законодавчого інституту нації - Верховної Ради України. І тому варто робити все, щоб спонукати вибори на новій виборчій системі.

Але, для того, щоб це сталося, потрібно правова основа. Я звернувся декілька місяців тому до Конституційного Суду з метою отримання роз'яснення по ситуації, відносно якої уже протягом термінів, які встановлені в Конституції, не було завершення формування коаліції. Не було проведено формування, як того вимагає Конституція, Уряду. Не був затверджений Прем'єр-міністр.

Іншими словами, ми знаходимося з грудня 2008 року в ситуації, коли декларована коаліція далі не зробила тих кроків, які вимагає національна Конституція.

Думаю, що якраз правове роз'яснення Конституційного Суду, як поступати в цій ситуації, може бути основою подальших дій. Тому, це не питання ініціативи Президента. Це питання тлумачення законності, тлумачення норм, конкретних статей Конституції по даному питанню. Рахую, що без позиції Конституційного Суду тут жодна ініціатива недоцільна і на мій погляд зробила би дуже погану послугу для врегулювання цього конфлікту.

Тому нам треба в даному питанню керуватися виключно нормою Конституції і роз'ясненням Конституційного Суду по даним положенням. Це буде правова основа для прийняття подальших кроків врегулювання ситуації в парламенті.

І.Ванникова:

- Шановні колеги, з нами також на зв'язку наші регіональні колеги, які зараз у Запоріжжі, Одесі і Львові. Ми хочемо, щоб вони теж поставили максимальну кількість питань, які їх цікавлять, і тому ми зараз почнемо із регіонів. Почнемо із Запоріжжя. Будь ласка, Запоріжжя, ми Вас слухаємо.

Добрий вечір, Запоріжжя, Ваше питання.

Запоріжжя:

- Добрий вечір, Києве! Вітання гречні і сердечні від Запоріжжя.

Добрий вечір, Вікторе Андрійовичу! Добрий вечір, пані Ірино! Всі колеги, вітаємо вас!

У Запоріжжя багато питань. У нас тут колегія запорізька, обласні державні телерадіокомпанії зібралися у нашій студії із Донецька і Дніпропетровська. Але починає Запоріжжя.

Ми хочемо почати із автентичного українського питання про землю. Але, вибачте, дозвольте під таким трошки політичним соусом. Йтиметься про земельні аукціони, порядок проведення яких має бути регламентований відповідним законом, так зауважено у Земельному Кодексі України.

Однак цей закон і досі не ухвалений у Верховній Раді України. А, отже, не проводяться аукціони, не відводиться земля, блокується це питання. У місцеві бюджети не надходять, ну, не просто гроші, але... наші фахівці... навіть, якщо йдеться про Запорізьку область, це мільйони гривень, а якщо говорити про Україну, то йдеться навіть про дев'ятизначні цифри.

Враховуючи, що зараз ситуація, коли від додаткових джерел фінансування, де відмиватися, делікатно кажучи, нелогічно, прошу це запитання про те, що можливо у зволіканні з ухваленням цього закону у Верховній Раді є якась політична логіка в тому, є якийсь політичний сенс.

Вікторе Андрійовичу, на Вашу думку, чи стоять за цим якісь політичні сили, хтось за це отримує якісь економічні, можливо, дивіденди, чи, все-таки, політичні. Чи тут немає такого свідомого блокування прийняття цього закону, тут немає якогось саботажу, а просто потрібна ініціатива знизу і такий закон буде ухвалений. А, отже, наша місцева влада зможе зітхнути з полегшенням, отримавши ці гроші і таку можливість.

В.Ющенко:

- Я би відповідь на ваше чудове запитання розмежував на дві позиції.

Перше, те, що стосується сільгоспугідь. Це дещо складніші, важчі питання, але відповідь на нього заключається в одному.

Я не є прихильник, я є опонент тої політики, яка починаючи з 2000 року привела до того, що у Верховній Раді відповідні провладні сили об'явили четвертий мораторій на заборону руху землі. Це привело до того, що, по суті, таке відношення невизнання руху землі і особливо сільгоспугідь приводить до того, що ми щорічно втрачаємо десятки тисяч гектарів сільгоспугідь, які переводяться з категорії продуктивних земель в різного роду площадки під забудову, або вторинний обіг землі.

Тому утримання такої ситуації і прийняття четвертого мораторію на рух землі, на моє глибоке переконання, це політика вчорашнього дня. Це корупційна політика. Це політика, на якій декілька феодалів у Верховній Раді, які орудують, починаючи від Київщини і закінчуючи кожним краєм української землі, бачать собі добру нагоду попрацювати корупційним, мафіозним, нечесним способом.

І тому я, як Президент, всіляко виступаю за те, що би ми якомога швидше могли прийняти чотири відповідні закони, які можна легко прийняти протягом одного місяця, двох місяців. Це національний реєстр. Це кадастр. Це система, яка контролює закладну іпотеку землі. І таким чином дозволити рух землі.

На ті питання, які з різних політичних сил звучать: - «А чи це не буде розпродаж сільгоспугідь?», «А чи цю землю не закуплять іноземці?», «А чи сільгоспугіддя не перейдуть в інші категорії землі?» На це в рамках закону можна дати дуже легку відповідь. На кожне з цих питань можна встановити на 5, на 10, на 15 років, або обмеження, або взагалі виключення. Щоб вони не допускалися.

І таким чином нам треба не боятися вирішення проблеми руху землі. Нам треба закінчити оформлення паїв землі у видачі державних актів, встановити єдиний національний реєстр, завершити розробку національного кадастру, сформувати право на рух землі і дати право людині, вона про це мріє, на мій погляд, дуже давно - сто років, розпоряджатися своєю землею. Так, як вона сьогодні розпоряджається своєю квартирою, як вона розпоряджається своїм автомобілем, будь-яким рухомим чи нерухомим майном. І не бути у цьому плані, відверто хочу сказати, дикунами.

Що стосується несільськогосподарських угідь. Землі, які знаходяться у власності селищних рад, сільських рад, міст, переконаний, що площина цього рішення і та криза, яка виникла в цьому питанні останні півтора року, знаходиться в одному полі рішення.

Криза виникла від того, що у 2008 році Урядом була сформована ініціатива про затвердження порядку проведення аукціонів, який передбачає з одного місця, з одного центру проводити всі земельні аукціони в Україні, починаючи від селищної ради і закінчуючи столицею. У цьому абсолютно більшість людей, від яких залежало це рішення, і в парламенті в тому числі, побачили корупційну схему. Це та концентрація неконтрольованої влади, яка привела би до виникнення десятків корупційних схем.

Тому дискусія зараз може бути тільки в тому, або ці повноваження передаються в рамках закону місцевій владі, і місцева влада перед громадою повинна відповідати, як вона розпоряджається цією землею. Або, якщо залишена буде попередня схема концентрації цього питання на Київ, я переконаний, що з цієї ініціативи нічого не вийде. Бо добре розуміють, як Київ такими ресурсами розпоряджається.

Всім зрозуміло, що сьогодні найбільше багатство, яке можливо ще залишилося поза розподілом в Україні, це є земля. Земля, як в розпорядженні сільських, селищних і міських рад. А другий блок земельних угідь - це сільгоспугіддя, які розпайовані, які на правах пайової власності знаходяться у 7,1 мільйонів українців.

Я переконаний, і по-першому, і по-другому питанню, ніякий тимчасовий порядок не може регулювати відносини. Може регулювати відносини, в тому числі і по аукціону проведення землі, що знаходиться у власності громад, виключно в рамках, передбачених законом.

І тут знаходиться площина конфлікту. Думаю, що значна правляча частина людей не хотіла би бачити порядок, визначений законом, хотіли би бачити тимчасовий порядок, визначений, наприклад, постановою Уряду. Сформувати на базі земельного управління чи земельного департаменту єдиний центр, який проводить реєстрацію всіх операцій, формує попит пропозицій, врегулює повні процедурні питання, а значить приводить до корупції, до корупційних відносин по даному питанню.

Тому, відповідь на ваше запитання, як оживити ринок землі і, зокрема тої, яка належить до власності органів самоврядування, знаходиться тільки у прийнятті національним парламентом відповідного закону, тільки закону.

Всі інші порядки, переконаний, не мають жодної перспективи. І в рамках цього закону передбачити повний суверенітет органу самоврядування, до власності якого належить та чи інша земельна ділянка. За державою залишить принципи, правила, цю процедуру треба віддати на території. От, власне кажучи, тут зарита собака.

І.Ванникова:

- Шановні колеги, на нашій прес-конференції порядок є, і це власне порядок черги, тому я передаю слово столичним журналістам. Будь ласка, до мікрофону журналісти з Українського дому.

Інформаційне агентство «Українські новини», Олена Гончаренко:

- Доброго дня!

Вікторе Андрійовичу, як Ви вважаєте, до закінчення Вашого Президентства чи будуть встановлені і притягнуті до відповідальності основні замовники і виконавці Вашого отруєння? І чи буде сприяти ефективному розслідуванню цієї справи створена Верховною Радою комісія з цього питання? І наскільки може бути об'єктивною її робота?

І моє друге питання. Яке Ваше ставлення до суттєвого скорочення Кабміну держзамовлення у вузах?

Дякую.

В.Ющенко:

- Я переконаний, що відповідь буде позитивна по першій частині Вашого запитання. Я думаю, що у слідства є прогрес. Та робота, яка проведена, досить вагома, досить продуктивна і досить результативна. Я як зацікавлена особа глибше там не хочу і не можу коментувати ці обставини.

Я можу лише одне сказати, що я задоволений, як останній час працює по даному питанню Генеральна прокуратура.

Що стосується парламентської комісії. Ні, вона ніколи не допоможе слідству. Її мета все зробити для того, щоб справа про розслідування отруєння кандидата в президенти могла б якомога найдовше затягнутися. Туди включений очевидний політичний інтерес. Комісія бере під свій покров обставини, які не відповідають по чинному законодавству повноваженнями цієї комісії - проведення слідчих дій. Це виключно прерогатива по даному питанню Генеральної прокуратури. Проведення інших кроків, які можливо хтось із комісії і буде вважати продуктивними, на мій погляд, тільки зашкодить.

Нам треба завершити цю роботу з одного центру з компетентного інституту і не втягувати політичні нюанси в характер розслідування справи по отруєнню кандидата в президенти України.

Тому я все зроблю для того, щоб з мого боку все, що потрібно слідству, Генеральній прокуратурі по якомога швидшому завершенню цієї передачі до суду, було зроблено.

Що стосується державного замовлення, я розповім маленьку історію.

4 роки тому рівень державного замовлення по вищій освіті складав приблизно 46%. Хоча, як ви знаєте, закон вимагає не менше 50%. За 3 роки рівень державного замовлення через свідомо організовану державницьку політику по даному питанню ми довели до 54%, впровадили зовнішнє тестування. Переконаний 100 тисячам дітей дали можливість без корупції прийти до вищої школи. Що стосується спеціальної освіти, державне замовлення складало у 2008 році уже в районі 62%.

Я глибоко переконаний, що це та державна політика, яка дає ростки не тільки у завтрашньому дні, а і в сьогоднішньому.

Ми говоримо про доступність освіти - це головний конкурентний засіб суспільства у сьогоднішньому середовищі. І тому нема нічого, я б сказав би, підступнішого, ніж економити на освіті і на науці.

Це може бути хибна політика. Я в цьому глибоко переконаний, бо країни, які навіть не мають того ресурсу, який має Україна, перемагають світову конкуренцію через фактор освіти і технології. Вибачте, не через фактор найбільших запасів руди, вугілля, газу, нафти - це вчорашня економіка.

І тому я переконаний, що перегляд бюджету 2009 року повинен дати дуже багато відповіді на те, як кінець-кінцем, не просто раціоналізувати, а представити національну політику в ряді галузевих сфер, в тому числі, і освіті.

Переконаний, урядова політика по даному питанню потребує серйозної корекції. Це дума про молоде покоління, яке повинно забезпечувати найкращі перспективи для України. Тому можна найти проблему підкріплення державного замовлення кількасот мільйонів у багатьох статтях, ресурси яких використовуються на потреби, які, я б сказав би, не те що нераціональні, а непрозоро, без належного контролю. І, очевидно, вони долучаться до тих трат, які потім Рахункова палата за своїм визначенням скаже, як витрати нераціональні, непродумані і звичайно неефективні.

Тому переконаний, при доопрацюванні бюджету 2009 року я обов'язково зініціюю питання підвищення державного замовлення в сфері вищої і середньої спеціальної освіти.

І.Ванникова:

- Колеги, позиція Президента безумовно цікавить і західні регіони. Тому зараз ми звертаємося до Львова.

Доброго вечора колеги зі Львова, ми чекаємо на ваше питання.

Виступаюча зі Львова:

- Доброго вечора, Києве. Пане Президенте, питання щодо оцінки діяльності команди губернаторів і зокрема Львівщини в контексті подолання наслідків економічної кризи та подолання наслідків повені, яка була минулого року. Тим більше, що Ви вчора перебували з робочим візитом на Західній Україні, могли оцінити безпосередньо те, що було зроблено у цьому керунку.

В.Ющенко:

- Так, дійсно, у нас вчора була серйозна розмова щодо роботи, яка була проведена за останні 9 місяців по подоланню наслідків кризи екологічної, вірніше природної, липня 2008 року. Я почав би з того, що 6 територій зазнали збитків, які принесла природна стихія в масштабах, які історично Україна не пам'ятає. За оцінками експертів, загальні збитки складають 8 мільярдів гривень або приблизно 1,5 мільярди доларів. 3,1 мільярда відкомпенсовані були через різні програми і місцеві, і програми центрального бюджету. На жаль, ми втратили людей під час цієї стихії, а також були внесені колосальні збитки нерухомим активам території. Ми втратили більше 700 мостів, більше 600 пішохідних мостів, ми втратили 10 кілометрів природоохоронних дамб, більше 200 кілометрів доріг, причому доріг досить у важкодоступних місцях, у гірській місцевості.

Іншими словами, катастрофа була надзвичайно складна. Оцінки та висновки, які на сьогодні можна зробити, я хотів би почати з того, що я тричі був під час подолання наслідків цієї кризи на відповідних територіях, і я бачив добре скоординовану самовіддану працю багатьох керівників органів самоуправління, перш за все, бо левова частина цієї роботи впала на їхні плечі, керівників місцевої влади.

Я бачив блискучу роботу, наприклад, українського війська, української армії, солдата, офіцера. Я бачив добре організовану роботу Міністерства надзвичайних ситуацій, ми були свідками того, як десятки інженерних бригад через 12-15 днів відновлювали поставку газу, поставку електроенергії. Іншими словами, це не тільки моя оцінка, а й думка десятків тисяч людей, тих, які відчули на собі солідарну допомогу всієї України, що через цю кризу Україна - як влада, так і населення - стали більш згуртовані, відчули свою взаємозалежність, взаємопідтримку. І ми продемонстрували, що ми одна нація, що ми один народ, який може подати в саму лиху годину руки один одному незалежно від географії. Це перше. Разом з тим, уроки також досить серйозні. Ми вийшли на те, що якби країна мала - і особливо регіони, які так регулярно страждають від природної стихії - мали більш свідомо організовану систему оповіщення, зв'язку, багатьох проблем протягом трьох днів, коли стихія набирала своїх обертів, ми могли б уникнути. Таким чином, постає питання формування єдиного національного центру зв'язку і оповіщення - не тільки в даних регіонах, а в цілому по країні - людей через загрози подібного роду катастроф чи техногенних катастроф. Друге, ми зіткнулися з проблемою, коли частину робіт, і особливо інженерних робіт, нам прийшлось відкласти на декілька днів, бо не було відповідного матеріально-технічного забезпечення, не було відповідного обладнання. Дуже часто обладнання певне спеціалізоване нам прийшлося чекати 7-8 днів, яке доставлялося залізницею з одного кінця України в інший. Ми стали свідками того, як регіони не були забезпечені елементарними пересувними електростанціями, човнами, засобами транспортування, мобільними медичними бригадами. І на цьому висновку ще можна далі пройти. По суті жодна комунальна служба немала підрозділу, який би міг оперативно реагувати на наслідки стихійного природного лиха. І тому у більшості населених пунктів, навіть у сільських рад, коли я відвідував і спілкувався із головами сільських рад, з мешканцями, перше питання. Якби в нас був при сільській раді хоча би один чи два моторних човни, ми були би набагато оперативнішими. Якби у нас був хоча би один екскаватор, який міг робити оперативно відповідні дамби чи проривати у відповідних містах греблі і направляти у воду, ми б могли б набагато більш озброєні проти цієї стихії. Таким чином, ми підійшли до того, що необхідно на рівні муніципальної влади, особливо в тих регіонах, які періодично або досить часто підлягають впливам такої стихії, сформувати відповідні підрозділи або місцевого значення, або регіонального. Нам треба посилити місцеву дислокацію. Тому учора було приємно заслухати доповіді голів обласних адміністрацій з інформацією про те, як та гуманітарна допомога, допомога Міністерства оборони, Міністерства надзвичайних ситуацій по створенню регіональних підрозділів, сьогодні увінчалася тим, що відповідні регіональні структури зроблені на відповідних територіях, і це вже, я сказав би, гарний досвід, гарні уроки. Третє питання, яке варто віднести до уроків, це те, що багато дій служб порятунку і особливо Міністерства надзвичайних ситуацій було сковані тим, що найперші 4-5 днів вони не володіли фінансовим резервом. Вони не могли у належній кількості швидко, оперативно скупити продовольство, медикаменти, оплатити роботи інших міністерств і відомств для того, щоб адекватно діяти в умовах стихії. На жаль, урядом залишається невиконане рішення РНБОУ про створення 72-годинного запасу фінансів Міністерства надзвичайних ситуацій - фонду, який би дав змогу в найближчі 3-4 дні стихії Міністерству надзвичайних ситуацій працювати автономно, не звертатися до рішень надзвичайних чи позачергових Уряду, парламенту, РНБОУ і таке інше. Тому я б в цілому сказав, що нарада вчорашня по наслідкам подолання стихійного лиха більше була акцентована на те, не як оперативно влада зреагувала, не як ефективно працювали відповідні спецпідрозділи української влади, а що треба зробити з точки зору застереження подібних впливів, подібних стихійних дій. І тому було тривожно, наприклад, коли вчора доповідав керівник водного господарства України - для оперативного управління в системі водного господарства потрібно на 2009 рік біля 20 мільйонів гривень оперативного фінансування. Це для того, щоб функціонували всі, в тому числі і протипаводкові споруди. Бюджетом виділено 1,5 мільйона замість 20 мільйонів.

На 2009 рік, навіть при невеликому бюджеті 1,5 мільярди гривень направлено на економічний і соціальний розвиток територій. Зверніть увагу. На 5 областей, які найбільш постраждали, - я приведу приклад по Івано-Франківській області, тому, що три чверті наслідків стихійного лиха припадає якраз на цю область - так ось, у бюджеті 2009 року не виділено, перш за все, окремого рядка на подолання наслідків стихії 2008 року. А в нас залишилося тільки одної кредиторської заборгованості 121 мільйон - заборгованості, несплаченої бюджетом за виконані роботи підрядником по мостах, дорожньому полотну, берегоукріпленню і таке інше. Одна третина мостів, підкреслюю, не комунального значення, а загальнонаціонального значення - не відновлено. Приблизно одна чверть доріг не відновлена до тих стандартів, які вимагає національний, в даному випадку, дорожній стандарт. На Івано-Франківську область виділено 20 мільйонів економічного розвитку. На мій погляд, це досить цинічно виглядає - з півтора мільярда ресурсів економічного розвитку територіям, які не завершили розрахунків по подоланню стихійного лиха, державним же підприємствам по суті виділені мізерні кошти.

Тому, я б сказав би так, нам треба переосмислити, особливо на рівні парламенту, парламентського комітету, уряду, обсяг фінансування отих територій, які постраждали в липні 2008 року внаслідок стихійного лиха, і виділити те фінансування, ну, принаймні, яке забезпечує в розрахунку по уже проведених у 2008 році роботах. Щоб ми розуміли, якщо ми не відновлюємо міст, залізницю, дорожнє полотно, значить ми ще з наслідками стихії не справилися. І тому в цьому контексті, я сказав би, надія є одна - перегляд бюджету 2009 року. Ми домовилися про те, що найближчі 10 днів всі відомства, всі 6 обласних територій направлять зведені дані про об'єми розрахунків по виконаних роботах 2008 року і про план хоча б мінімальний по завершенню уже розпочатих робіт 2009 року. Ми говорили про направлення туди загальнонаціональних програм, у нас їх є чотири. Ми говорили про те, що 4 міністерства, відомства, які займаються питанням подолання стихійного лиха, в тому числі МНС, лісове господарство, водне господарство повинні акумулювати у своїх відомчих бюджетах частину коштів для того, щоб у цих областях було відновлено нормальне фінансування, я підкреслюю незавершених робіт 2008 року. Ми говоримо не про якесь нове будівництво, ми говоримо про відновлювальний характер робіт. Кінець-кінцем це наш обов'язок зробити все, щоб шляхи, мости, берегові укріплення, які ми мали ще 12 місяців тому, були всі відновлені. Мова не йде про новітню якусь програму, а мова йде про те, щоб відновити те, що в нас було.

Ну, і остання позиція, яка дуже актуальна була вчора на обговоренні. От у нас є дві національні програми, які передбачені на 2009-2015 роки, в тому числі, протипаводкова програма, де передбачено будівництво 15 регіональних водосховищ, які розраховані були б на 150-200 млн. метрів кубічних води, 12 бойлерів (2 з них у Львівській області, один у Івано-Франківській області) - це план 2009 року, - які приблизно на 80 мільйонів кубічних метрів могли б прийняти дебет води, який регулярно виникає не тільки у весняну пору року, але дуже часто і влітку. І ці мінімальні об'єми робіт треба фінансувати. Ми домовилися про те, що це питання буде поставлено мною і перед урядом, і перед парламентом в контексті змін до бюджету і виділити з тих 1,5 мільярда гривень на економічний розвиток територій необхідну суму коштів для згаданих пріоритетів.

І.Ванникова:

- Дякуємо, пане Президенте, і ми повертаємося до Києва. Хочу, до речі, звернути вашу увагу, що столичних журналістів цікавлять передусім політичні стихії, де політичні мости щодня спалюють, а потім не відновлюють, щодня виникають нові ризики і загрози, з якими доводиться боротися. Отже, колеги ми чекаємо від вас гострих і цікавих питань, будь ласка.

«Известия в Украине» В.Шрамович:

- Про міждержавні стосунки. Коли зрештою можна очікувати на поліпшення україно-російських відносин? Чи варто на це очікувати після президентських виборів? І друге запитання. 2007 року в одному зі своїх інтерв'ю Ви сказали, що дізнаєтесь про ціну на газ з газети «Известия». Звідки зараз Ви дізнаєтесь, берете інформацію про газові ціни? Дякую.

В.Ющенко:

- Що стосується українсько-російських стосунків, тут важко що сказати. Я б сказав, що для України українсько-російські стосунки - це є один із національних пріоритетів, але характер цих стосунків далеко не завжди залежить від української сторони. Це не тільки проблема України, я думаю, коли ви візьмете історію стосунків і сьогоднішні стосунки з Естонією, Литвою, Латвією, Білорусією, Молдовою, Азербайджаном, Грузією, Україною, ці стосунки не є простими ні в кого. Тому не треба так, знаєте, трагічно обмальовувати наші стосунки, бо очевидно змінилися часи, прийшов момент, коли кожна із суверенних держав формує основи своєї внутрішньої, зовнішньої політики, які не завжди співпадають з поглядами історичними чи тими, які були 20 років назад, 25 років назад. Тут треба навчитися поважати, що поряд суверенний народ із суверенним правом формування своєї власної політики. Що це не політика новітніх загроз, а це ті суверенні права, які рано чи пізно буде реалізовувати кожна нація, і поважати право, принципи взаємності, шанувати тональність, шанувати право сусіда точно такого ж відношення до благ, як і власне відношення.

Іншими словами, я думаю, що це скоріше виклики такої більш високої планки, новітньої політики, це не повернення до ретрополітики. Нові обставини. Ввійти у стосунки, які були 20-25 років назад, я переконаний, що в Україні не родиться такий політик. І нам треба мужньо дивитися на сьогоднішні обставини.

Я одне хочу сказати, що Україна ніколи не зробить крок, який би не виглядав недружнім чи до російського народу, чи до російської держави. Україна не хоче проблем з Росією. Ми добре це не те що розуміємо, це є наше кредо. З україно-російськими відносинами ми намагаємося зробити навіть і в непростих обставинах цього діалогу все можливе, що залежить від української сторони, щоб у наших відносинах був динамізм. І тому наші ініціативи, які, якщо ви уважно відслідковуєте, починаючи з 2005 року, починаючи від зони вільної торгівлі... давайте ми розкріпимо наші економічні відносини, давайте ми знімемо обмеження на десятки груп товарів, давайте ми знімемо вилучення - вони не потрібні. Дві території повинні розвиватися вільно.

З 1993 року у нас прийнятий урядовий міждержавний договір про зону вільної торгівлі між Україною та Росією. На жаль, пройшло 16 років, ми залишилися там, де були в 1993 році. І це не вина України. Ми виступаємо за те, щоб ми серйозно уніфікували роботу економічного кордону, митниці, щоб ми познімали ті бар'єри, які зашкоджують ритму торгівлі.

Ми говоримо про те, що ми зацікавлені в уніфікації наших тарифів, у тому числі транспортних тарифів. Давайте продумаємо ті канали транзиту міжнародних товарів, російських товарів, українських товарів двома територіями. Це речі прикладні.

І закінчуючи абсолютно соціальним речами, коли ми говоримо про те, що чому для учасника Великої Вітчизняної війни, який проживає чи то в Росії, чи то в Україні, працює національне законодавство, яке дає право безплатного проїзду чи по Росії, чи по Україні, чому це правило ми не можемо об'єднати між обома країнами?

Чому ми не можемо налагодити режим спільної митної служби? Чому ми не можемо налагодити об'єднані пости? Чому ми не можемо вирішити питання демаркації, яке 16 років висить. Україна наповнена цими ініціативами. Але, на жаль, відповідь на те, бути цьому чи не бути, не на українській стороні знаходиться. І тому, повірте, треба бути безглуздим політиком, щоб не розуміти, яка роль українсько-російських відносин з точки зору реалізації національних інтересів України.

Я це хочу підкреслити, що це суть нашого бажання - мати нормальні стосунки. Але дуже часто ці стосунки упираються більше у вищі обставини, де, на жаль, бажаний розвиток цих відносин не наступає.

Тому можу твердо сказати, що російська сторона не забариться з відповіддю української сторони на будь-яку ініціативу, яка стосується, починаючи від теми перебування Чорноморського Флоту чи то транзитної політики, чи то кордону, чи врегулювання Азовсько-Керченської проблеми, чи питань, які стосуються відновлення економічних проектів по транзиту газу і, перш за все, нових проектів.

Іншими словами - немає логіки Україні закриватися в динамічних стосунках з Росією. Немає логіки. Це наші інтереси.

Тому я просив би, щоб ви мою відповідь зрозуміли, що Україна завжди знаходиться на низькому старті, по будь-якій частині діалогу будь-якої сфери стосунків наших.

Що стосується питання газових відносин. Я буду обережно висловлюватися. Але хочу сказати, що те, що було досягнуто у січні 2009 року, це те, чим не може гордитися ні Україна, ні Росія. Це відносини, які привели до багатьох розчарувань.  На жаль, досягнуті домовленості стали такими, що вони клонують проблеми. Якщо рік назад, принаймні, ця проблема вирішувалася хоч у грудні, то тепер кожного місяця є проблема. Як здійснюється акцепт розрахунків, як здійснюється реалізація принципу«бери або плати». Як поступати з тими обсягами, половину яких уже не вибрала Україна - а договір існує.

Це по суті уже ручне управління.

І важко давати відповідь на те, які обставини можуть завтра виникнути в цих відносинах.

І тому це не стабільність, це ризик, який ми, відверто, я як Президент не планував. І не хотів, щоб він настав.

Я не можу вже говорити там про більш такі важливі питання, що чому була допущена асиметрія по принципу транзиту. Тобто по принципу поставки російського газу на Україні ми дійшли до згоди - «бери або плати». Зафіксували об'єми газу, які, я переконаний, Україна не використає і по яких буде колосальна фінансова відповідальність. Це буде парадокс наших відносин. А з іншої сторони - коли ми говоримо про транзит, ви можливо вперше з 2009 року навіть не знайдете об'єм транзиту, який буде через Україну проходити.

Це дивні домовленості, повірте. Вони не спонукають на стабілізацію відносин. Чи 5 млрд. буде Росія прокачувати чи 125 млрд. - трошки є різниця.

Як готувати, як модернізувати систему, під який ринок, під який об'єм?

Я вже не буду торкатися таких деталей як там умови транзиту.

Тут багато сидить експертів, журналістів, які добре розбираються у енергетичних і, зокрема, газових питаннях.

Як ви знайдете у Європі транзитну компанію, яка б дала згоду на транзит газу на 1000 метрів. Я не кажу про 1100 км. На 1000 метрів прокачати газ за тарифом 1,7 дол. Ні? Знаєте прецеденту немає в Європі. Ні одна компанія Європи не качає по такій ціні газ. Всім зрозуміло, що це збиткова діяльність. Всім зрозуміло, якби в парламенті була реальна більшість, то перше, після підписання такої угоди, якщо ми відповідальні люди, то Уряду треба було винести питання про виділення дотацій з українського бюджету на транзит російського газу до Європи. Тариф не покриває ці затрати.

Я запитую і себе, і вас. Ми ж говорили про модель стабільності. Ми ж говорили про те, що нові домовленості повинні зробити більш надійною і транзитну політику, і двосторонні газові відносини. І взагалі - трикутник Росія - Україна - Європа.

Що ми маємо. Якщо Україна сьогодні має ціну газу 280 з лишнім доларів, а Німеччина, вибачте, на третину менше. Тут є якась логіка? Як його коментувати, скажіть, будь ласка?

Ми ж стратегічний партнер Росії. Ми ж перекачуємо 82 відсотки російського газу на Захід.

Очевидно, була допущена колосальна доза політики в це питання. І ми прийняли характер домовленостей по суті не через момент економічної доцільності, а через момент політичних домовленостей.

На жаль, я можу десятки разів повторити - політика тут самий поганий порадник. Бо з політиком можна домовитись до таких авантюр, які можуть боком обійтися для нації.

Але в даному випадку я просто хочу сказати, що система домовленостей, вона не укріпила відчуття стабільності ні в росіян, ні в українців, ні в європейців. А задача, на мій погляд, була дещо іншою.

Ми повинні Україна - Росія знайти такий режим відносин, який би засвідчив перед нашими західними партнерами, що ми маємо таку кореспондентську пару, яка є найбільш відповідальною з точки зору забезпечення енергетичної безпеки Європейського Союзу. Ми повинні дихати стабільністю, взаємно дихати стабільністю. Тоді ми цікаві будемо.

Якщо ні, безумовно, будуть з'являтися варіанти не на користь Росії і не на користь України.

І тому, на жаль, я переконаний, що до теми газових стосунків треба повертатися якомога відкритіше, публічніше і на ясних принципах.

Україна, я уже чотири роки повторюю, що ми не просимо ніяких пільг; ми хочемо ринкових умов ясних і зрозумілих. Тільки ринкові умови мінімізують політичний вплив.

На жаль, те, що було зроблено в січні місяці, починаючи від формули ціни газу, закінчуючи тарифом, закінчуючи асиметрією, відсутністю принципу «качай або плати», «бери або плати» і багатьох інших нюансів, ми прийшли до того, що ця тема буде про себе нагадувати кожний місяць і буде спонукати і одну владу, і другу владу змінювати, допрацьовувати, удосконалювати статус цих відносин.

І.Ванникова:

- Дякуємо за відповідь.

І, шановні колеги, з нашого боку було би нечесно і несправедливо не надати слово Півдню України. Одеса на низькому старті уже чекає мабуть годину. Будь ласка, Одеса.

Доброго вечора, Одеса. Ваше питання.

Шевченко, Одеська обласна телерадіокомпанія:

- Пане Президенте, шановні колеги, вітання з нашого південного краю!

У мене наступне запитання. Воно, власне, як продовження теми міжнародних відносин.

Нещодавно відбувся Ваш візит, пане Президенте, на відкриття захисної дамби Дунай - Чорне море. Хотілося б дізнатися, чи відома Вам реакція Румунії на цю подію? Важливо для нас всіх. І якими Ви бачите надалі взаємовідносини між Україною та Румунією? Дякую.

В.Ющенко:

- Дякую Вам за тепле цікаве питання. Воно цікаве не тільки з точки зору розвитку регіону. Я переконаний і з точки зору загальнонаціональної політики по даному питанню.

Три-чотири тези, які я хотів би з цього приводу сказати.

То була визначальна подія, коли протягом останніх, я б сказав, шести-семи місяців українські підрядники, реалізуючи державний проект по будівництву захисної дамби, спорудили на 1700 метрів. Нагадаю, що аналогічний проект по захисній дамбі в 2007 році німецька компанія за рік зреалізувала тільки на довжину 30 метрів.

І те, що було зроблено українськими підрядниками, українськими компаніями, українськими проектувальниками, це був, на мій погляд, один із блискучих економічних проектів 2008 і початку 2009 року.

Я відверто хочу сказати. Я аплодував будівельникам, місцевій владі, Міністерствам екології, транспорту і зв'язку за проведену роботу.

Це проект, з якого приклад треба брати. Це перше.

Друге. Я хотів би твердо і ясно сказати, що це є українські національні інтереси.

Як ми розбудовуємо господарське освоєння гирла і русла ріки Дунай. Я не буду вдаватися до давньої історії, як десятками років колись Радянський Союз, а потім Україна втрачала свою господарську присутність. І через штучні проекти ця господарська присутність була проведена до другої країни і до других маршрутів. Ми втратили по суті природне гирло, по якому споконвіку здійснювалася торгівля, маршрути річкові і це, очевидно, є не розумним.

Тому відновлення господарської активності України в цьому регіоні я як Президент вважаю однією з основ національної політики.

І люди повинні знати - Україна повертається в цей регіон. Україна буде відновлювати цей річковий водний прохід. Буде розвивати навігацію, буде створювати тисячу робочих місць, бо це відповідає вигодам України.

Друга позиція - чутлива, не менше чутлива, ніж перша, - екологічна.

Багато дискусій, галасу було, і міжнародного в тому числі. На останніх переговорах під час мого візиту до Румунії я запропонував румунському Президенту для того, щоб дати комплексну і якісну міжнародну відповідь, що давайте ми спільно сформуємо міждержавну комісію, яка буде опікуватися всім гирлом Дунаю: як на українській території, так і на румунській території.

У нас є багато проблем, які нас турбують, які знаходяться, на жаль, або виникають не тільки на українській території, а й на суміжній території.

Очевидно не байдуже й нашим сусідам, дорогим румунам, що буде діятися на українській території.

Ми готові діяти відкрито, публічно. Ми хочемо тільки, щоб комісія займалася не тільки українським блоком питань. Щоб вона займалася цими питаннями комплексного використання гирла і русла Дунаю.

Приємно відмітити, що за останні три місяці через зусилля міністра екології були зняті всі міжнародні застереження щодо господарського освоєння в Україні Кілійського русла і гирла Дунаю.

Це не говорить про те, що громадськість, журналіст, місцева преса повинні тепер спати. Ні. Я готовий максимально забезпечити присутність громадських ініціатив, журналістів у реалізації цього проекту.

Але ще раз хочу заявити, це є суверенне українське питання. Ми шануємо міжнародне право. Ми шануємо міжнародні наші зобов'язання, в тому числі екологічного характеру. Жодних робіт, хочу підкреслити - жодних робіт в заповіднику українська сторона не робила. Всі роботи, про які ми зараз говоримо, вони проводяться в акваторії моря, яке не має відношення до заповідної частини.

Ми обережно поступаємо до того фонду - і флори, і фауни. Ми ініціюємо ряд національних програм. Допускаємо максимальну широку участь громадських ініціатив. Щоб ми ще раз переконалися - те, що робить українська сторона, українська держава, не зашкоджує завтрашній політиці для наших дітей, для наших онуків.

І останнє. Це вже статистика хіба що.

Я розумію, що та робота, яка була зроблена за останні шість місяців, яка по суті, вибачте, не мала і належного фінансування, і багато перепон було. І найбільші перепони, вибачте, були з української сторони, щоб ці роботи не були завершені. Так ось. Всупереч усьому ці роботи завершені. Ми вперше зробили захисну дугу, яка допомагає сьогодні нам забезпечити судоходність на природному гирлі Дунаю.

Якщо ви візьмете статистику за останні 5, можливо 7 місяців, Кілійським руслом пройшло плавзасобів, якщо говорити по кількості, більше, чим по руслу, яке йде румунською територією.

Більше 53 чи 55 відсотків кораблів сьогодні йдуть уже природнім руслом Дунаю.

І це добре. Хоча є проблеми по тоннажності, по поглибленню. Глибина 5 і далі метрів для нас ще залишається проблемною, але переконаний, що ці роботи будуть проведені до всіх шановних взятих зобов'язань і в рамках міжнародного права, і в рамках наших регіональних стосунків, збереженням екології. Другими словами, ми розуміємо, що оце українська територія, це українська земля, це українські водні ресурси, до яких треба ставитися коректно, з повагою, забезпечуючи відповідні екологічні норми. Тому повернення української присутності у цьому регіоні я вважаю національним пріоритетом.

Більше того хочу сказати, на РНБОУ ми прийняли відповідні рішення і про повернення дислокації певних військових підрозділів, там де вони традиційно перебували. Це не нова якась військова присутність. Це відновлення того, що 5 чи 6 років у нас там було.

Цим ми хочемо показати населенню даного регіону, що державна політика визначає як окрему стратегію економічного соціального розвитку даного регіону.

І.Ванникова:

- Що ж, колеги, ми не забуваємо про Київ, де, за моїми спостереженнями, журналісти ставлять питання політичного характеру, принаймні ставили їх до цієї хвилини.

Отже, прошу, представляйтеся. Ваше питання.

Телеканал СТБ:

- Щойно Ви критикували Уряд за асиметричні газові стосунки з Росією. Але чотири роки тому ви пішли на асиметричні стосунки з Європейським Союзом, США і Канадою, коли скасували візи для громадян цих країн в односторонньому порядку. Це був жест доброї волі. Але чотири роки не змінюється візове ставлення до українців. Рік діє угода про спрощену систему і експерти критикують, що з боку посольств європейських країн мало що змінилося навіть за цей час.

Чи маєте Ви намір повертати візи, чи ця тема це буде темою тиску на країни Шенгенської угоди по спрощенню.

Друге. Ваш жарт минулого тижня про молдована якось вплинув на українсько-молдавські стосунки? І може у Вас є улюблена пісня з репертуару Алли Пугачової, може згадаєте якусь із них.

В.Ющенко:

- Ви знаєте, така еклектика, я не знаю, з чого почати треба.

Давайте почнемо з того, яка асиметрія існує у візовому режимі.

Прошу звернутися до статистики.

Починаючи з 2005 року, в Україну з тих, що ми називаємо громадяни Європейського Союзу, стало приїжджати у 2,7 рази більше людей, ніж у 2004 році та в попередні роки.

Порадьтеся з будь-яким експертом, що привозить громадянин Європейського Союзу за одну добу перебування в Україні.

Я переконаний, що факт перебування в Україні іноземного туриста, дипломата, політика приносить Україні доходів більше, ніж консульські доходи Міністерства закордонних справ.

Я економіст і прошу вас, повірте, це навіть непорівнянні категорії.

Ми виграли від цього. На поверхні це виглядає асиметрія. Але по суті - ми виграли сотні мільйонів доларів.

Порахуйте, будь ласка, і ви будете переконані, що такий підхід є правильний.

Друге. Безумовно візовий режим повинен бути модифікований. Півтора роки назад ми домовилися про те, що ми пом'якшимо, лібералізуємо візовий режим. Він був пом'якшений. Певні категорії отримали безвізовий режим.

Певні категорії, починаючи від журналістів, вчених, студентів, закінчуючи бізнесом отримали право на отримання багаторазових віз. Складніше питання вирішувалося фінансової сторони оформлення візи.

Проблема сьогодні не в тому, що у нас регламент поганий, передбачений у рамках лібералізації візового режиму, а у тому, що частина посольств країн Європейського Союзу пішли по практиці оформлення віз через треті структури. Не через власні консульські установи, а через треті бізнесові структури. На жаль, не тільки ускладнилася технологія, але й збільшилася плата за оформлення відповідних документів.

Ми це як українська сторона офіційно довели президенту Європейського Союзу і відповідним департаментам, які регулюють дану політику. Зараз немає жодної зустрічі, щоб принаймні другим питанням у нас не стояло приведення візового режиму до базових домовленостей.

Я бачу реакцію наших колег, як тільки мова йде про візовий режим, вони уже називають всю проблематику, яка існує. Ми зараз займаємося цією проблематикою. І найближчим часом ми її врегулюємо.

Я не знімаю це питання з контролю. Я його буду ставити. І переконаний, що ми найближчим часом дійдемо до повної реалізації досягнутих домовленостей по лібералізації візового режиму.

Нам не треба відступати. Нам не треба конфліктувати. Нам не треба виводити якісь репресивні кроки, бо переконаний, це принесе тільки шкоду нам.

Третє. Я просив би вас мати на увазі, що 4 червня ми підписуємо з Європейським Союзом план переговорів про безвізовий режим. Ми зараз проводимо активні раунди переговорів. Через два місяці у нас буде план проведення переговорного процесу по безвізовому режиму.

І безумовно я як Президент все зроблю, щоб використати цей переговорний процес для того, щоб, перш за все, привести у відповідність досягнуті домовленості півторарічної давності.

Тому, в цій частині я би сказав, що нам треба бути оптимістами. Те, що чотири роки назад ще ми не мислили у візовому режимі, ми сьогодні маємо. Нюанси, які виникають, я скоріше це відніс би до проблем росту, а не до проблем ревізії відносин і переходу на попередній режим візового характеру.

Можливо останнє рішення парламенту українського щодо біометричних даних застосування при оформленні віз з 2010 року принесе певний пункт в особливість організації цих відносин.

Я переконаний, що на симетричній основі, на цілі формування єдиної бази даних біометрії, Україна могла би розглядати такий крок. В даному випадку нам треба зараз, після відповідного рішення парламенту, провести всі наші відповідні рішення, у тому числі й відомчі, по даному питанню. І вступити в діалог уже з Європейським Союзом.

Але, в цілому, якщо ми говоримо про візовий характер відносин, з травня 2005 року, коли Україна скасувала візовий режим, ми багато чого змінили не тільки по відношенню візової доступності громадян Європейського Союзу до України, але й навпаки. І тому, два кроки, які були зроблені по лібералізації візового режиму Україна-Європейський Союз, і наступний крок про встановлення безвізового режиму для громадян України, переконаний, що це є суть наших відносин.

Нюанси, повторюю, відомі європейській стороні і українській стороні. І я все зроблю для того, щоб домовленість, яка у нас існує по даному питанню, щоб вона була повністю реалізована.

Що стосується репертуару Алли Борисівни, ви знаєте, я відношуся до того покоління, яке можливо свої кращі емоції, про які ми маємо на увазі, були сформовані в тому числі і в певній мірі по творчості Алли Борисівни Пугачової. Це талановита співачка, яка зробила колосальний внесок у розвиток культури своєї країни. Її творчість мала вплив і на інші країни, у тому числі, якщо ми говоримо уже в статусі незалежності, і на Україну. Можу сказати одне, що я шаную цю людину, шаную те, що вона робить для розвитку російської культури.

Дай Бог, щоб в Україні побільше таких було зірок, людей такого калібру, які би так натхненно і віддано працювали на національну українську культуру.

Щось ще було. Із восьми ваших запитань я на декілька відповів.

СТБ:

- Жарт про молдован був минулого тижня.

В.Ющенко:

- А ви його чули?

СТБ:

- Так, звичайно. Це наш був репортаж на СТБ.

В.Ющенко:

- То невдалий був жарт.

І.Ванникова:

- Колеги, щоб нам не порушувати симетрію, транспарентність і відповідно порядок нашої прес-конференції, я пропоную звернутися знову до регіонів, де вже приготувалися поставити своє питання Запоріжжя.

Запоріжжя:

- Добрый вечер! Газета «Горожанин», Бартыш Андрей.

У меня один вопрос, Виктор Андреевич. На этой неделе, на мой взгляд, произошла резонансная пресс-конференция в городе Запорожье трудового коллектива, я подчеркиваю, это казенное предприятие Запорожский титано-магниевый комбинат. В ходе этой конференции было заявлено о том, что предприятие было подвергнуто рейдерскому захвату. И к этому захвату причастны высокопоставленные чиновники областного совета, а также Министерства промполитики.

Только благодаря Вашему вмешательству предприятие было спасено от банкротства. Это было заявлено на пресс-конференции.

И мой вопрос в следующем. Что надо сделать для того, чтобы пресечь это позорное явление у нас в стране в целом и будет ли с Вашей стороны осуществляться контроль за развитием событий именно на этом предприятии нашего города?

В.Ющенко:

- Дякую за це запитання. Те, що відбулося на титаномагнієвому комбінаті, точно по схемі те, що відбулося місяців 8 назад на «Турбоатомі» харківському. Тільки там прийшлося вводити внутрішні війська, бо жулики були такого калібру, які знаходилися тут на вулиці Грушевського, які не зупинилися, вибачте, ні перед чим, крім солдата. І я змушений був це зробити.

Це те, що було три місяці назад на заводі «Квазар» у Києві. Я би сказав, одне із самих технологічних національних підприємств, яке працює на рівні самих передових технологій. 90% його виробництва - це експортна позиція, причому, вибачте, я нагадаю, експортна позиція для країн Європейського Союзу півдня - Франція, Італія, Іспанія, Португалія. Це ринок, який серйозно тримає Україна. Виробляє 8% аналогічного обладнання в світі. Другими словами, це авангард українського виробництва.

Те саме стосується титаномагнієвого комбінату. Наші можливості є унікальні і авангардні. І тому рейдерські атаки, які до сьогоднішнього дня проводяться і будуть проводиться, я скажу чому, тому що частина людей у цій країні просипається, лягає з повною недоторканістю. І ці люди вважають, що приватизувати, м'яко говорячи, будь-який об'єкт, в тому числі казенної власності, є нормальним способом для такого статусу політики, який не несе жодної відповідальності, і немає жодної можливості в рамках чинного законодавства цю людину привести до кримінальної відповідальності.

Знаєте, це феодалізм, коли для певних категорій існує імунітет. Якщо ми цього не зрозуміємо, то ці люди формують далі біля себе таких же самих суддів, таких же самих прокурорів. Такі ж системи в різних департаментах і виконавчої влади у тому числі. Тому що парасолька, яку вони тримають у руках, поширюється і на судову владу, і на владу правоохоронних органів.

Тому, вибачте, я можливо дам банальну відповідь. Те, що йдуть атаки самого високого калібру політиків на національні активи, говорить лише про одне. Ці атаки є наслідок, причина - у безкарності.

Якби ці люди відповідали так, як кожний із тут сидячих, я переконаний, перед тим, як зробити цю атаку, вони би десять разів подумали, чи це варто.

І тому, коли ми говоримо про те, як зробити так, щоб українська влада була відповідальна, публічна, щоб у неї був зв'язок з перш за все виборцем, вибачте, знову таки за банальну відповідь, я приводжу вас до одного - доки в Україні не буде змінена Конституція, яка не повідбирає ті статуси, які неадекватні до тих функцій, які виконуються частиною нашого суспільства, коли система влади не буде розподілена так, що партійні організації не будуть мати вплив на призначення прокурора, судді чи керівника території, тоді ми можемо сказати, що тоді у нас буде верховенство закону.

Вибачте, якщо в одному місті України призначається керівництво суду, скажіть, будь ласка, керівництво суду на кого буде працювати або від кого буде залежати? Від кого залежить його призначення.

Якщо Генерального прокурора призначають із партійних міркувань дві політичні сили, а по суті дві особи в державі, скажіть, будь ласка, який публічний контроль може бути, яке виконання закону може бути цими інституціями, коли ми маємо таку процедуру призначення, а значить звітності.

Тому я відверто хочу сказати, у нас на подібного роду запитання - чи їх можна продовжити про тему корупції, як з нею боротися, чи тему ефективного використання ресурсів, у тому числі, які є активами держави, в тому числі і в Фонді державного майна, як використовувати національну землю і багато-багато інших питань, як не допустити ту тотальну корупцію, масові зловживання владою, - треба зробити одне: зміни в Конституції.

Зміни у Конституції приводять до того, що партійна залежність на формування державних органів відсікається у нижній палаті парламенту, хто буде суддею - не питання партгрупи чи тої, чи іншої, яка представлена в українському парламенті. Це не питання нижньої палати взагалі. Це питання більш стабільного органу, вічного органу, верхньої палати. Таким чином, нам треба скасувати партійний вплив на формування, підкреслюю, державних інституцій. Не виконавчих інституцій, бо виконавчі інституції завжди будуть формуватися тою силою, яка виграла вибори. Але чому інші інституції я називаю? Чому Конституційний суд сформований по партійному принципу? Вас це не дивує? В якій країні формується на таких засадах суд? Чому ЦВК формовано на партійних принципах? Не в тому плані, що члени ЦВК є членами партії. А в тому плані, що за кожним членом ЦВК стоїть певна сила, яка його висунула і сказала, як йому діяти. А щодо призначення суддів. Чому присутня партійна рука? А щодо призначення правоохоронних органів. Іншими словами, немає проблеми, як боротися з корупцією і такого роду рейдерськими атаками. Нам треба тільки «бити не по голоблі, а по коню». Нам треба зробити, щоб партійне керівництво, яке має честь представляти українську владу, не було долучене до формування тих інститутів, які забезпечують стабільність закону, моніторинг його виконання і проведення в рамках закону кримінального переслідування тих людей, незалежно від того, чи він політик, чи він простий громадянин, якщо він порушив закон. Кримінальне переслідування - це монополія держави, до будь-кого, хто не шанує закони в цій державі. Не має виключень, кримінальна справа повинна бути відкрита по будь-якому факту обставин, якщо там є порушення закону, незалежно від того, чи це є міністр, чи це є проста людина. На жаль, поки ми будемо ділити законодавство для білих і для чорних, білі будуть вважати, що вони можуть робити такі провокації. Те, що ви назвали, те саме починалося у «Промінвестбанку» 8 місяців тому. Одною політичною силою, декількома депутатами, які починали розігрувати ці сценарії, як мільярдами активів цього банку через спокусливі операції заволодіти. І тому ризик повторення таких операцій колосальний. Я все буду робити, щоб реагувати миттєво на такі інциденти, але ми цим не змінюємо саму природу, яку викликає такі рецидиви. Тому ще раз і ще раз звертаюся до журналістів і до української громади - ми повинні мати владу, яка підзвітна, тоді вона буде шанувати закон. Дякую.

І.Ванникова:

- Дякуємо пане Президенте. Київ, будь ласка, ставте своє питання.

«Укрінформ» Шершня А.:

- Вікторе Андрійовичу, «Наша Україна» порівняно з 2004 роком суттєво здала свої позиції. На Вашу думку, в чому причина і як ви збираєтесь реанімувати очолювану Вами політпартію? Дякую.

В.Ющенко:

- Дякую за таку турботу. Знаєте, я буду спокійно відповідати. Тому що якою дорогою, якою ідеологією буде розвиватися Україна, як держава - на мій погляд, більше повинно турбувати вас, кожного із 47 мільйонів українців. І тому хочу сказати, що ту ідеологію чесну, публічну, відкриту, з якою прийшла моя політична сила у 2002 році, вона здекларувала, що ви українці, що ви навчіться себе поважати, що українські інтереси повинні формувати також українську владу, яка може називати свої речі своїми іменами, не повертатися не вліво, не вправо, коли ми формулюємо свій пріоритет, чесно відстоювати свої національні інтереси. Що наш пріоритет - це європейська політика, не в тому плані, що якусь політику забути. Ні, в тому плані, щоб диверсифікувати реалізацію українського інтересу і на Сході, і на Заході, і на Півдні, і на Півночі. Ми говоримо про ті речі, які чутливі для суспільства. Що безпекова політика в цій країні, на жаль, далеко неадекватна національним інтересам, що нам треба повернутися до тих обставин, інструментів, механізмів, формування політики безпекової, яку зреалізували чи поляки, чи чехи, чи словаки, чи болгари, чи румуни, чи угорці, та будь-хто. Ми чітко говоримо про чутливі стосунки, в тому, числі і в такій тематиці, як газові відносини. Як нам розпорядитися нашими активами, як формувати політику транзитного простору. Іншими словами, повірте, Україна багато чого втратить, якщо в нас не буде політичної сили, яка так чітко, ясно, чесно з великими жертвами, з великими докорами, з великими втратами, але так послідовно формує національну політику. На мій погляд, це одна з політичних сил, яка ідейна, яка, повторюю, досить чітко, ясно, формулює свою позицію по тих питаннях, на які треба давати відповідь 47 мільйонам людей.

Тому я ніяк не розчарований в тому, що ідеологія, з якою я по різних обставинах пішов в українську політику, як банкір, як економіст, кінець-кінцем, як прем'єр-міністр, та політика, яка сформована була, виколисана в 2002 році, на мій погляд сьогодні, ще більш актуальна для України, ніж тоді. І що так віддано служити цій ідеології, на мій погляд, може сьогодні тільки одна політична сила - «Наша Україна». Немає поряд тієї сили, яка би сказала так ясно про ті чи інші пріоритети, які я назвав, чи які я не назвав.

Те, що стосується обставин у самій політичній силі, я сказав би, це далеко не питання внутрішньої ерозії. Хоча я не буду заперечувати і такого факту, як була когорта людей, які в 2002 році прийшли до демократичної політики, поряд з нею стали. В легендарному 2004 році, пригадую, вони стояли у мене за спиною. І цим ілюстрували свою причетність до подій.

У мене немає боргу ні перед ким із тих, хто асоціювався із політичними подіями 2004 року. По відношенню до них я дав усе можливе, й більше навіть, чим дехто заслуговував.

Те, що останній час утворився фан-клуб там певних персон у парламенті і політична ідеологія ними, цими людьми, була замінена на земні раціональності, в тому числі, там по долі деяких економічних проектів. Ви знаєте, по великому рахунку це не моя проблема. Це проблема їх.

Я переконаний, якщо ми разом з вами доб'ємося, знайдемо можливості у цій країні утвердити виборчу систему з відкритими списками, люди, які поступили в останні чотири роки так некоректно у демократичних поглядах, не знайдуть себе в майбутньому складі парламенту.

І це вже урок. І це вже добре. Навіть, якщо для цього треба було «Нашій Україні» як політичній силі, яка не краде, яка не торгує землею, яка не торгує газом, яка не торгує майном, скажіть, будь ласка, якого ще роду претензії навести, що ми віддано 5 років служимо цій нації.

Те, що від нас там кучкувалися персони, для яких Україна ні в 2002, ні в 2004 році не була суттю, то, вибачте, це очищення.

Ви знаєте, у мене немає сорому якогось за те, що та чи інша теза ідеології «Нашої України» розчарувала людей. Ми підвели людей, що ця тема уже не актуальна. Скоріше - ні.

І, вибачте, я буду зараз говорити просто, як Президент, я не член партії жодної. Я переконаний, що 47 мільйонів людей у слідуючих виборах, причому у будь-яких виборах, чи до Верховної Ради, чи президента, будуть мати дуже складний вибір. Дуже непростий.

Я глибоко переконаний, жоден із вас не підніме зараз руку і не скаже, що я хочу бути в 2004 році. Не захочете ви там бути. Значить за чотири роки ми зробили те, що ви не хочете втратити. А загроза втратити це, вибачте, можливо не менша, ніж у 2004 році.

Тому давайте зараз на рейтинги не будемо дивитися. Подумайте кожний про свою родину, про своїх дітей, про свої цінності, які зміни вам потрібні. Хто може бути виразником цих цінностей. Я не хочу виступати агітатором тої чи іншої політичної сили, але я вам хочу сказати, якщо ви зробите достатній самоаналіз, повірте, мало кому окрім «Нашої України» ви будете щасливі віддати свої голоси.

І тому загальне застереження моє як людини, яка там чотири, п'ять років в українській політиці, я все приніс для того, щоб Україна не мала переслідуваного журналіста. Я все зробив для того, щоб Україна могла провести чесні вибори. І ми це доказали, в останні чотири роки ми провели двоє позачергових виборів, де виграла опозиція. І що виборча система працює. Вибачте, у нас вікна на парламенті не били. По парламенту з гармат не стріляли. Вибори відбувалися. Їх визнавали і на сході, і на заході. Я маю на увазі, і східні спостерігачі, і західні спостерігачі. У нас є демократія.

Але у нас не має третього, невід'ємного компонента демократії - відповідальної влади. Влада, яку ми обираємо через механізм, не є відповідальна, бо вона неперсоніфікована. Ми вибираємо по закритому списку. Тому в парламенті появляється людина, в якої три судимості. І це норма. Вибачте, в парламенті уже там фан-клуб людей з двома судимостями. Я не хочу говорити там про інші категорії. Не в тому плані, що вони погані, а в тому плані, що задачі, які стоять у функціях парламенту, безумовно, ними не можуть бути виконані.

Тому, коли ми говоримо про те, що який вибір, яке майбутнє, шановні, у мене одна порада - майбутнє своїх дітей ніколи не довіряйте політикам. Це ваша персональна справа.

Кого обирати? Вибачте, це питання 47 мільйонів. Я як Президент України все зробив для того, щоб у цій країні могли бути чесні вибори. Це моя задача була. Це моя домашня задача.

Щоб у нас не повторювалися ті майдани і 2004 року в тому числі, коли ми за кілька кроків стояли від громадянської війни. І тільки чекали, щоб капля крові, або хоч одна розбита шибка була у Кабінеті Міністрів, для того, щоб силові дії були. А дехто вже драбини носив, підсаджував, що, Вікторе Андрійовичу, залазьте у вікно.

Тому насправді ваше питання, на мій погляд, принциповіше, ніж воно так здається на поверхні. В Україні не так багато ідеологічних сил, з якими можна поєднати майбутнє цієї держави, які європейські, які демократичні. З дуже ясними, чіткими сигналами.

І тому, знаєте, не бийте тих хлопців, не бийте тих дівчат, які протягом семи років віддано служать цій нації. Навіть якщо вони в меншості.

У мене ніколи не було більшості в парламенті. У мене як у політика. Чи я був у опозиції. Чи навіть будучи Президентом. У мене ніколи не було більшості.

Але це не говорить про те, що я повинен посилатися на те, раз у Президента немає більшості в парламенті, то українська політика це політика ревізії, або повернення до 90-х років. Ні. Я цього ніколи не допущу. Але, те, що сьогодні в Україні виборець, на мій погляд, як ніколи, востребує ідеологічні позиції, це найчутливіше.

Друге, я відверто хочу сказати як економіст. На мій погляд, є дуже мало політичних сил, які можуть на сучасному рівні сформувати ефективно національну політику. Чи то економічну, чи то соціальну.

По багатьох питаннях, я думаю, що ми ще вернемося сьогодні. По діях тих чи інших, які стосуються прикладної економіки, можна було би набагато бути успішнішими. Але це все знаходиться в контролі політичного пакету. Хто та більшість, хто формує моделі економічно-соціальної політики, і яка ця політика може бути.

Тому, у будові політичної сили «Наша Україна», ви знаєте, ми останнім часом зробили кадрові перестановки. Сформовано нове керівництво виконавчого комітету. Зараз проходять кадрові зміни виконавчих органів партії «Наша Україна» по абсолютній більшості областей. Ми проводимо нову реєстрацію членів партії. Проводимо загальний український з'їзд. І виліковуємося від тих проблем, які зазнала дана політична сила.

Це не фатальність. Це не трагедія. Це уроки, які потрібні всім нам, і мені у тому числі. Бо ті люди, які були біля мене, ті люди, які були партнери, які я вважав, що це демократичні партнери, насправді виявилися набагато дрібнішими.

І те, що так важко складується сьогодні ідея консолідації демократичних сил, вона складується по одній причині. На мій погляд, в чому страждає так звана сьогоднішня коаліція, що в парламент принесено під цією моделлю, по-суті, тотальна політична корупція.

Ті, хто представляють чинну коаліцію, добре розуміють, що цієї більшості немає. Що для того, щоб провести будь-який закон, чутливий закон, без політичного хабара неможливо. Або треба здавати ідеологію, або треба здавати портфель, або треба здавати те, що не здається. Тому, втрачається саме головне - стержень державної політики.

Голосування, які є, як ви помітили, я думаю, і самі, - це ситуативні голосування. Або на базі розміну, або по питаннях, які не є великою суттю, технічні, скромненькі, маленькі рішення, 12 законів на місяць, нормальна квота, щоб не пітніти і все.

Я говорю про іншу політику. Я говорю про ясну більшість. Переконаний, що через інститут більшості ми повинні формувати нову систему влади через двопалатний парламент.

Чітко відмежувати одну палату від компетенції іншої палати. Святі речі передати верхній палаті. Вічні, стабільні.

Перманентні політичні змагання, формування Уряду, формування бюджету і таке інше, передати тим силам, які через партійну основу вибороли вибори, мають більшість у парламенті і мають честь взяти відповідальність за цей курс. Змінити обставини, в яких працює самоврядування, бо самоврядування знищене після 2004 року.

Кінець-кінцем, зробити рішення по формуванню Уряду з одного джерела. Це Європейська норма. І багато-багато інших речей. В тому числі і судове слідство, і таке інше. Територіальні реформи. Реформа правоохоронних органів. Судової системи. Реформа досудового слідства. І так далі.

Тому, я би сказав, що політична сила «Наша Україна» знаходиться не у фазі занепаду, не у фазі розчарувань. Те, що потрібно для осмислення, внутрішнього осмислення, як зерно відділити від усього іншого, це прекрасна нагода сьогодні. Прекрасна, чудова нагода.

Я думаю, що пройшовши це все, ви отримаєте як українські виборці оптимістичну нагоду - мати достойний вибір. Я в цьому переконаний. Дякую.

І.Ванникова:

- Дякуємо, пане Президенте. У нас реально залишається 10 хвилин до кінця прес-конференції.

Тому останнє питання я все таки пропоную поставити журналістам з Києва, Український дім. Будь ласка.

Володимир Сонюк, «Вечерние вести»:

- Пане Президенте, Ви уже тут неодноразово торкалися питання корупції. Наскільки я пригадую, проблема корупції, боротьби з корупцією була центральною у Вашій передвиборчій програмі в 2004 році.

Скажіть, будь ласка, хто на Ваш погляд, все-таки винний, що за ці 4,5 років на цій ниві абсолютно нічого не зроблено. Україна продовжує ділити місця самих корумпованих країн разом з диктаторськими режимами Африки, Азії і так далі.

В.Ющенко:

- Я почав би з того, що дуже ціную принципову позицію дуже багатьох людей, журналістів в тому числі. Хоча ради правди хочу сказати, що корупція в Україні не більша, ніж у Росії, чи на тому терені, який ми називаємо пострадянським.

Це не применшує суть вашого кличу, що корупція забирає майбутнє будь-якої нації, української в тому числі.

І з нею треба боротися ефективними методами.

На мій погляд, є дві проблеми, коли ми говоримо про проблему корупції в Україні. З однієї сторони - це проблема законодавчого поля. Як ви пам'ятаєте, два роки тому Президентом України було внесено чотири законопроекти в парламент України, які, на мій погляд, на рівні правового поля дають відповідь про те, як отримати інструменти боротьби з корупцією, включаючи і створення національного бюро, яке могло б бути самим дієвим органом по боротьбі з корупцією серед чиновників України.

Таким чином, правова основа - це те, без чого не можна зняти проблему боротьби з корупцією. Те, що вимагалося від Президента. А до речі, я хочу сказати, кожний четвертий закон, який приймався в минулому році, це закон, який ініціював Президент. Але в даному випадку я кажу, що 4 законопроекти, частина з яких пройшла перше слухання; я не сподіваюся, що в нинішньому парламенті ці законопроекти були прийняті.

Два законопроекти, які стосуються судової системи, які, ви знаєте, були прийняті в першому читанні. Якщо ви мене запитаєте, чи я сподіваюся, що парламент нинішній прийме ці два законопроекти про судоустрій і про статус суддів, які зараз об'єднані в один законопроект, я вам чітко вам чітко і ясно скажу, що цей парламент цих законопроектів не прийме.

Тому що модель, яка по суті є джерелом корупції в Україні, виведена з самих високих щаблів політичної влади в Україні.

Це дві проблеми. Перша проблема - це статус, це імунітет недоторканності народних депутатів, який формує під собою десятки тисяч аналогічних незалежних гравців, якщо мова йде про судову систему, прокуратуру, міліцію.

Які є співучасники у тих чи інших ганебних справах. І тому, коли ми говоримо про правове поле - це один пакет, який треба прийняти і треба мати волю. І ті політичні сили, які себе називають коаліцією, і ті політичні сили, які мають 226, повинні сказати, що закони - це суть відповіді на боротьбу з корупцією в Україні.

Доки ці політичні сили не зроблять такого рішення, вибачте, ми будемо з вами вести тільки в оцій аудиторії цю дискусію.

Президент все зробив для того, щоб правове поле отримало інструменти і відповідні механізми.

Другий момент - це політична реформа.

Я глибоко переконаний, якщо нація не усвідомить двох речей, ми будемо свідками того, що було зроблено у 2004 році за домовленістю двох політичних сил, мета яких була політично розділити владу в Україні на багато років - і не на п'ять.

Я маю на увазі, проведення конституційної реформи нової редакції, де чітко розписати одну із базових речей - як політичну силу відділити від впливу на формування органів судочинства і правопорядку.

Доки ці органи будуть підлеглі парторганізаціям правлячим, відповідь на корупцію дати неможливо.

Повний імунітет і партійний контроль за призначенням кадрів, починаючи від судді, закінчуючи прокуратурою, міліцією, формує базу інтересів. Цю базу інтересів треба розірвати.

Я не бачу іншої можливості, ніж розподілити ці зобов'язання між двома палатами парламенту.

Партійним інституціям залишити виключно, мається на увазі, більшості в парламенті прийняття законів, призначення Уряду і призначення бюджету.

Це поле жорсткої дискусії, нестабільності і його треба лишити в одній частині парламенту.

Стабільність правоохоронну і судову я починаю від Конституційного суду, судової системи в цілому, прокуратури, зокрема, передати незалежній палаті.

Палата, яка не формується по партійному принципу, і тоді ми будемо мати ситуацію, коли партійні інтереси розмежовані із процедурою призначень тих людей, які відповідають через інструменти за корупцію, судове переслідування тих злочинців, які цю корупцію допускають.

В цьому я бачу технологію і політичну, і правову відповіді на ваше поставлене питання.

Я не даю статистику вам, вона зараз багата. Прийде сюди Міністр внутрішніх справ, він вам розкаже, що кількість кримінальних справ і досудове слідство, яке ведеться, в кратні рази перевищує динаміку попередніх років і чомусь він буде правий.

Генеральний прокурор сюди прийде, скаже, що по його частині відкрито в рази більше кримінальних справ, ніж 4 роки назад.

Тепер виникає питання. а скільки із цих справ, що започатковані в МВС чи в прокуратурі ми виграли в судах? От тут і починається проблема.

Тому, що формування на такій засаді судової системи по суті формує дуже чіткі пов'язані інтереси із тими, хто робить корупцію, а корупцію роблять службовці. Це так, якщо говорити коротко. Дякую.

І.Ванникова:

- Що ж, дякую, пане Президенте. Дякую всім, хто брав сьогодні участь у нашому проекті, а це в першу чергу Перший національний канал, це «5 канал», «24 канал», Всесвітня служба УТР та українське радіо. Дякуємо всім! Любові! Миру! Здоров'я!

В.Ющенко:

- На все добре! Хай щастить!