Королівство Марокко знаходиться на північному Заході Африки, омивається Середземним морем та Атлантичним океаном (довжина узбережжя – 3000 км), на сході межує з Алжиром. Площа: 446,6 кв. км. (за даними ООН); за марокканською статистикою - 710 850 кв. км., з яких 264 тис. кв. км. – "сахарські провінції" (територія Західної Сахари). Населення – близько 30 млн. осіб, з яких 99% - араби та бербери, решта – іспанці, французи та євреї. Лише шоста частина населення - люди віком понад 50 років. 53% населення мешкає в містах. Понад 2 млн. вихідців з Марокко легально проживає за кордоном, головним чином – в Західній Європі (Франція, Нідерланди, Бельгія, Іспанія).

Офіційна мова – арабська, широко розповсюджені також берберська, французька та - на півночі країни - іспанська мови. Державна релігія – іслам сунітського напряму.

Столиця – м.Рабат (близько 1 млн. жителів). Діловий центр і найбільший порт країни – м.Касабланка (близько 4 млн. жителів).

Національне свято  – День трону, 30 липня (з 1999 року). Прапор Королівства – червоне полотнище з п'ятикутною зеленою зіркою в центрі.

Марокко, після майже півстолітнього перебування під протекторатом Франції, здобуло незалежність у березні 1956 року. На півночі країни залишилися невеликі іспанські анклави - міста Мелілья і Сеута та низка дрібних острівців у Середземному морі. Посилаючись на свої “історичні права”, Марокко встановило контроль над колишньою іспанською колонією Західною Сахарою (у 1976 році – у її північній частині, у 1979 році – південній). Нині, з міжнародно-правової точки зору, Західна Сахара залишається спірною територією.

Відповідно до державного устрою, Марокко – конституційна демократична і соціальна монархія, у якій народ реалізовує свій суверенітет через волевиявлення шляхом референдумів або через конституційні установи.

Король – вища світська і духовна особа в державі, символ єдності народу, гарант вічності і безперервності міжнародної правосуб’єктності держави, він стоїть на сторожі ісламу і Конституції, прав і свобод громадян. Королівська влада успадковується представниками династії по чоловічій лінії. Королем Марокко від липня 1999 року є Мохаммед VI, представник династії Алауїтів, що править Королівством з 1640 року та генеалогічно виводить своє походження від Алі, зятя та племінника пророка Мохаммеда.

Двопалатний парламент (Палата представників і Палата радників) - є законодавчим органом країни, який поділяє право законодавчої ініціативи з урядом, але, разом з тим, наділений функціями контролю за діяльністю уряду. Парламент може делегувати на визначений час свої правотворчі повноваження уряду для прийняття декретів з певних питань, які звичайно мають затверджуватися законом. Такі декрети пізніше повинні бути ратифіковані парламентом. Парламент (попалатно) заслуховує і затверджує програму уряду. Голова Палати представників – Мустафа Мансурі, Голова Палати радників – Мухамед Шейх Біаділлах. 

Уряд складається з Прем'єр-міністра і міністрів, які призначаються Королем і відповідальні перед ним та парламентом. Після свого призначення Прем'єр-міністр представляє програму уряду в палатах парламенту. Від жовтня 2007 року уряд очолює Аббас Ель Фассі. Міністром закордонних справ та співробітництва Марокко є Таїб Фассі Фіхрі.

Згідно з адміністративно-територіальним поділом Королівство Марокко складається з 16 регіонів, яким відповідають 17 вілайя – міських адміністрацій регіональних центрів (регіон Танжер - Тетуан розділений на дві вілайя), до яких входять 26 префектур, 45 провінцій і 1547 комун (249 – міських, 1298 – сільських).

Внутрішньополітична ситуація в Королівстві Марокко характеризується, в цілому, стабільністю та активізацією зусиль керівництва країни на реформування політичної системи, пожвавлення внутрішньоекономічних процесів, розбудову правових засад держави та на оновлення суспільного життя.

Основні зусилля уряду у внутрішньополітичному житті в останній час були спрямовані на вирішення питань проведення політичної реформи в країні. Король Марокко Мохаммед VI постійно наголошує на важливості переведення внутрішньополітичного життя країни в сучасні правові рамки з метою надання нової динаміки політичним процесам. Це, за його словами, дасть можливість партіям “шукати колективні, специфічні та оригінальні відповіді на широку гаму питань наших громадян замість задоволення власних амбіцій”. Марокко – одна з небагатьох арабських країн, у яких багатопартійність закріплена конституційно. В Королівстві офіційно зареєстровано декілька десятків політичних партій, організацій та рухів, 23 з яких представлені в парламенті країни.

Разом з активізацією внутрішньополітичних процесів останнім часом проглядаються передумови до поліпшення ситуації у соціальній сфері, яка набуває пріоритетності в роботі урядових структур і місцевих органів влади. Проте на даний час, суспільство характеризується значним класовим розшаруванням, високим рівнем безробіття, особливо серед молоді, одночасно з цим поширеним явищем є експлуатація дитячої праці. Процеси суспільного розвитку гальмуються корупцією, неефективністю управлінських структур, популізмом і демагогією політиків. Це сприяє зростанню недовіри серед простих громадян до державних інституцій і політичних організацій та створює соціальну базу для поширення ісламістської ідеології, однією з радикальних форм якої в Марокко вважається салафізм – заборонена течія, прихильників якої визнано винними в організації терористичних вибухів у м.Касабланка у травні 2003 року, що призвели до загибелі 45 осіб.

Внутрішньоекономічна ситуація  зумовлюється тим, що Марокко є аграрною країною з відносно розвиненими гірничовидобувною та деякими галузями переробної промисловості (текстильна, хімічна, харчова, шкіряна, фармацевтична). Королівство володіє 70% світових запасів високоякісних фосфатів, посідає перше місце у світі за їх експортом та третє – за обсягами видобутку. Інформація стосовно золотовалютних запасів країни є конфіденційною та не подається в офіційних публікаціях.

За індексом людського розвитку ООН Королівство Марокко займає 124 місце. У 2005 році ВВП країни зріс орієнтовно на 1,2-1,8% і склав близько 51 млрд. дол. США. ВВП на душу населення – 1500 дол. США. Джерелами формування валового внутрішнього продукту є сектор послуг (торгівля, транспорт, зв'язок) – 39%, промисловість (шахти, енергетика, обробна промисловість) – 30%, сільське господарство та рибальство - близько 16%, державна адміністрація – 15%. На стан економіки Марокко негативно впливають несприятливі погодні умови, які призводять до значних втрат у сільському господарстві, коливання світових цін на енергоносії та інфляційні процеси. Рівень інвестування в економіку, насамперед в матеріально-технічне обладнання, становить 22% - 24%. Закріпленню позитивної динаміки розвитку сприяли успішна приватизаційна кампанія і зростання інвестицій (зокрема, продаж 80% акцій тютюнової компанії “Режі де таба” за 1,4 млрд доларів США). Рівень надходження іноземних інвестицій є відносно невисоким (650 мільйонів доларів США станом на вересень 2005 р., або 102-е місце з 155 за версією Світового банку з точки зору привабливості для іноземних інвесторів).

Головними товарами марокканського експорту є (за питомою вагою) готовий одяг та галантерея, фосфати та похідні продукти (фосфорна кислота, добрива), морепродукти, цитрусові та овочі; імпорту – енергоносії, тканини, зернові, промислові машини і обладнання, хімічні продукти, продовольчі товари. Найбільший товарообіг Марокко має з Європою (76% експорту та 66% імпорту Королівства).

Марокко, незважаючи на суттєві економічні проблеми, що мали місце протягом останніх років, продовжує претендувати на роль вагомого економічного партнера України на африканському континенті (обсяг товарообігу у 2006 р. склав 267,3 млн. доларів США, з великим позитивним сальдо на користь України).

Перспективними галузями співробітництва України з Марокко  вважаються морське рибальство та пов'язані з ним галузі; будівництво, зокрема транспортної і портової інфраструктури; наука і технології; енергетика; освіта і підготовка кадрів; спорудження та реконструкція промислових об'єктів; банківська сфера. Марокканські бізнесмени виявляють інтерес до української сільськогосподарської техніки та автобусів.