ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 2011-2012:

ЗДОБУТКИ ТА ПРІОРИТЕТИ

Відкрита лекція

Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка

перед студентським та викладацьким складом Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, дипломатичним корпусом та науково-експертним товариством

(Київ, 10 лютого 2012 року)

Шановний Леоніде Васильовичу,

Шановні студенти та викладачі,

Шановні представники дипломатичного корпусу, експертного товариства,

Пані та панове,

Минулого року, виступаючи у цій же залі, я обіцяв зробити такі зустрічі традиційними. Сьогодні виконую цю обіцянку. Хотів би поговорити про досягнення та перспективи нашої зовнішньої політики.

2011 рік був ювілейним для нашої країни. Дипломатична служба у нас з глибоким корінням, але рівно 20 років тому з проголошенням незалежності України ми відновили роботу як зовнішньополітична служба незалежної держави.

Цей рік був напруженим – і для світу в цілому, і для України зокрема.

У ньому була „арабська весна”. У ньому була подвійна катастрофа в Японії. У ньому були турбулентності на світових фінансових ринках.

Нарешті, в ньому загострилася і все ще зберігається напруга довкола ядерної програми Ірану.

2011 рік випробовував українську дипломатію на професійність і зрілість. Гадаю, ми витримали це випробовування достойно.

Як Міністр, я роблю ставку на сплав молодості та досвіду. Тому я особливо задоволений тим, що позитивних результатів досягла команда, яка складається як з досвідчених професіоналів, так і нового покоління українських дипломатів.

Вони скористалися новими можливостями і гідно зустріли нові виклики часу.

Нові можливості – це європейська інтеграція України, це початок нових відносин з Китаєм, Індією, Туреччиною, Бразилією.

Нові виклики – це коли країни Північної Африки та Близького Сходу проходять глибинні соціальні трансформації, які ще рік тому не прогнозували навіть найсміливіші аналітики.

Це коли Європейський Союз проходить через найважчу кризу у своїй історії. І це криза не лише фінансова, а й криза модальностей європейського проекту.

Це коли США фактично перезавантажуються в глобальній системі міжнародних відносин.

Це коли стрімкими, небаченими досі темпами на передній план історії виходять країни Азії та Латинської Америки.

Це коли вкотре гостро порушується питання безпеки технологій, без яких ми вже не уявляємо свого життя.

На цьому тлі у 2011 році українська дипломатія діяла активно, послідовно і прагматично.

МЗС працював на інтереси України – на високому державному рівні та приземленому людському.

Дипломати працювали часто без вихідних, нерідко в екстремальних, навіть бойових умовах.

***

Я вірю в закон переходу кількісних змін в якісні. Тому МЗС суттєво активізувало міжнародні контакти України.

За останні два роки Президент України, Прем’єр-міністр та Міністр закордонних справ подорожували за кордон на 35% більше, ніж у 2008-2009 роках. Про значне збільшення міжвідомчих контактів я навіть не згадую.

І спрацювало! Кількість перейшла в якість. Візити, контакти дали свої результати, про які говоритиму далі.

Все, звичайно, не охоплю, але принципове відзначу.

Упевнений, що слова Уінстона Черчилля про встановлення залізної завіси у Європі знають усі. Та, на щастя, мало хто з присутніх у цій залі відчував на собі, що таке „залізна завіса” в дії.

Українці спільно з іншими народами Європи зруйнували цю завісу і відкрили для себе новий світ. Ми цінуємо цю свободу і будемо за неї боротися.

Усі знають, що українці люблять приймати гостей. Ми відкриті світові, тому в 2005 році ухвалили нехай і непросте, але принципове рішення скасувати візи для європейських держав, США та Канади.

Але українці також люблять їздити в гості. І у цьому питанні позиція МЗС дуже чітка: якщо наші громадяни хочуть вільно подорожувати світом, якщо це потрібно їм для дозвілля та бізнесу, ми працюємо над тим, щоб надати їм таку можливість.

У 2011 році це був наш пріоритет. І ось результат.

Громадяни України не потребують віз для поїздок до Ізраїлю, Брунею, Аргентини, Боснії і Герцеговини, Сербії та Бразилії.

Спрощено умови відвідування Норвегії, Словаччини, Болгарії.

Вже цього літа, подорожуючи до Туреччини, більшість наших туристів не повинні будуть платити за візу. Для родини з трьох людей це буде економія майже в 100 доларів.

Я, звичайно, розумію, що, хоча українців, які подорожують світом, і цікавлять ізраїльські святині, бразильський карнавал та аргентинські стейки, найбільше всіх турбує питання безвізових поїздок до ЄС.

Цього року ми працювали над тим, щоб максимально лібералізувати візовий режим, а процедуру отримання шенгенської візи зробити user-friendly.

Вдалося завершити переговорний процес щодо чергових змін до Угоди про спрощення візового режиму.

Невдовзі право на отримання безкоштовних багаторазових Шенгенських віз отримають науковці, лікарі, представники громадських організацій, релігійні та профспілкові діячі.

Практично завершено законодавчу фазу Плану дій щодо лібералізації візового режиму з ЄС.

Наступна фаза – „імплементаційна”. Тобто втілення в життя і ухвалених законів, і досягнутих домовленостей.

До речі, ви помітили, що ЄС перестав згадувати термін „безвізовий режим” у прив’язці до „довготривалої перспективи”? Це позитивна тенденція.

Ось так, крок за кроком, копіткою працею ми досягнемо своєї мети.

І коли українці не потребуватимуть шенгенських віз, щоб подорожувати Європою, саме тоді Європа стане справді об’єднаною, Європою без кордонів.

Та не Євросоюзом єдиним. На цей рік ми запланували цілу низку переговорів щодо лібералізації візових вимог з боку США, Великої Британії та Канади.

З Китаєм, Кувейтом та низкою інших країн працюватимемо над встановленням безвізового режиму.

***

Минулого року палали площі та вулиці країн Північної Африки. Для нас ця ситуація була ще й новим, незнаним до цього викликом.

Перед Україною, по суті, вперше постала потреба ефективно захистити значну кількість своїх громадян в умовах соціальних криз та збройних конфліктів.

Найбільш гарячими точками були Єгипет, Лівія, Ємен.

Особливо запам’яталася своїм драматизмом лівійська ситуація, коли наші громадяни опинилися між двох вогнів.

На виконання доручення Президента уся державна машина працювала на порятунок українців, і я дуже радий, що спрацювали ми ефективно.

Мало хто знає, що наші дипломати в Лівії в один з найкритичніших моментів буквально на декілька хвилин створили коридор, щоб автобус з українцями зміг пробитися до оточеного аеропорту і вони відлетіли додому.

Для порятунку наших громадян були задіяні літаки МНС та сили військово-морського флоту.

Сподіваюся, ви, як і я, пишалися своєю країною, коли десантний корабель „Костянтин Ольшанський” прибув до Лівії і врятував сотні людей – як українців, так і іноземців.

До речі, США, Росія, Велика Британія, Франція та інші країни офіційними нотами дякували Уряду України від імені 274 їхніх громадян, які у розпал кризи знайшли порятунок на борту „Ольшанського”.

Зі свого боку, хочу ще раз подякувати Російській Федерації, Великій Британії, Туреччині та іншим країнам за те, що і вони, не дивлячись на паспорти, рятували наших громадян.

На жаль, сьогодні в Лівії утримується група наших громадян. Вони приїхали до країни всупереч офіційним рекомендаціям МЗС утриматися від відвідання цієї країни.

Тепер ми докладаємо усіх зусиль для того, щоб повернути їх додому. Мені щоденно доповідають про вжиті для цього кроки. Але питання, скажу відверто, непросте.

З Японії ми вивезли 186 українців, які виявили бажання залишити країну після катастрофи на „Фукусімі”. При цьому жоден громадянин не залишився без консульської та дипломатичної допомоги.

Подія буквально останніх тижнів – аварія круїзного лайнера „Costa Concordia”. Жахливо, коли омріяний відпочинок перетворюється на драму.

Відверто кажучи, коли мені доповіли про цю ситуацію, я не повірив, що все це відбувається насправді. Напевно, саме так реагували люди, які дізнавалися про загибель „Титаніка”.

Я одразу дав доручення нашому Посольству в Італії забезпечити повне сприяння постраждалим від аварії українцям.

Нагадаю, як розвивалися події. У ніч з 13 на 14 січня сталася аварія. 14 січня усі 37 евакуйованих громадян України безкоштовно отримали документи на повернення в Україну і 31 громадянин був розміщений в готелі.

15 січня 27 наших громадян вже прибули до „Борисполя”.

Дипломати зустріли їх в аеропорту та спільно з МНС надали сприяння в їх подальшій відправці до Одеси, Сімферополя, Львова та Харкова. Решта громадян також згодом повернулися в Україну у зручний для них час.

Спрацювали чітко, і я радий, що вдалося налагодити механізм міжвідомчої взаємодії у таких кризових ситуаціях. Тепер ми можемо оперативно евакуювати наших громадян.

У більш загальному сенсі „Costa Concordia” – це, звичайно, ще одне нагадування людству про те, що навіть найсучасніші і найнадійніші технології не гарантують повної безпеки і залежать, зрештою, від людини.

Згадали море, тож два слова про піратів. Минулого року з піратського полону було звільнено 36 українців. Крім того, з-під варти звільнені ще 43 українських моряка.

Без галасу і „помпи” українські дипломати працювали, щоб наші співвітчизники поверталися додому. Не заради особистого піару рятували інших.

Ми продовжуємо цю роботу. Прагнемо, щоб державний механізм за суспільної підтримки працював у таких випадках як швейцарський годинник.

Будемо і надалі активно взаємодіяти у цих питаннях з нашими партнерами, насамперед, з ЄС, НАТО та Російською Федерацією.

***

Трудова міграція залишається досить активною. Економічні кризи розкидають по світу тисячі українців у пошуку заробітку.

Були часи, коли „заробітчани” ніби не існували для української влади. Були часи, коли українська влада скоріше імітувала захист їхніх інтересів.

Зараз установка Президента України дуже чітка: інтереси наших трудових мігрантів – це пріоритет.

Тож ми суттєво активізували свою роботу на цьому напрямі.

Наприклад, така ось скромна на державному, але масштабна на людському рівні цифра: за допомоги дипломатів мігрантам повернуто невиплачену заробітну платню у 880 тис. доларів.

Згадаю і допомогу, надану двом сотням будівельників, які потрапили в скрутне становище в Іраку.

Це, так би мовити, яскраві мазки. А загальний фон створюють щодня наші консульські працівники за кордоном, допомагаючи нашим громадянам у вирішенні їх численних буденних питань.

***

Тепер від конкретних проблем конкретних людей перейдемо до тем геополітичних.

Одразу уточню наш підхід. Ми виходимо з того, що міжнародні та геополітичні питання мають вирішуватися так, щоб у кінцевому рахунку велика політика працювала на всіх громадян.

Моя минула лекція тут, у цьому інституті, називалася „Україна: від пострадянської до європейської країни”. Саме цим магістральним шляхом ми продовжуємо рухатися.

Нова Угода про асоціацію з ЄС має затвердити матрицю європейських реформ як наріжний камінь національного будівництва демократичної держави на роки вперед. А також поширити на Україну три з чотирьох свобод, на яких базується європейська спільнота – свободу пересування товарів, послуг і капіталів.

Угода про асоціацію потрібна Європейському Союзу так само, як і Україні.

Тому я переконаний, що її парафування і підписання є питанням не стільки часу, скільки усвідомлення власних інтересів нашими європейськими партнерами.

Ми ж продовжуємо виконувати свою домашню роботу.

За останні роки Україна крок за кроком ухвалювала ті закони і приєднувалася до тих конвенцій, які роками проголошувалися як пріоритет, але ніхто навіть і не збирався їх приймати.

***

Основа класичної дипломатії – це розвиток двосторонніх відносин. Почну з Росії.

У 2010-2011 роках ми зробили все, аби надолужити втрачений темп і підняти до рівня прагнень нашого суспільства дискурс українсько-російського партнерства.

Було складно, тому що складною була новітня історія відносин. Застарілі образи та підозри, відмінності інтересів з окремих питань – все це ускладнювало двосторонній контекст.

Але в цілому наші взаємини у 2011 році позитивні. Маємо нові економічні проекти, у тому числі стратегічного рівня. З нашої ініціативи досягли спрощення умов пересування громадян.

Відновлення українсько-російської співпраці на політичному рівні врятувало авіаційну промисловість в Україні та Росії.

І найбільш переконлива цифра: взаємна торгівля вперше в історії перетнула риску в 50 млрд. доларів США.

Є, звісно, і проблеми. Не вдалося вирішити газове питання, тому що запропоновані нам умови є неприйнятними.

Здивували, м’яко кажучи, заяви керівника Росспоживнагляду щодо українського сиру.

Мені ця історія нагадала старий жарт: „На зло кондуктору, куплю квиток, а сам піду пішки”. Заборонили популярний сир з України, звузивши вибір для власних громадян. Хіба це розумно?

Проте я переконаний, що усі проблеми ми обов’язково подолаємо. Головне – не допустити, щоб тимчасові політичні міркування, у тому числі передвиборні, отруювали дух двосторонніх відносин або створювали для них негативне тло.

Сполучені Штати були і будуть одним з провідних глобальних гравців. Крім того, для кожного президента і уряду України Вашингтон був і буде стратегічним партнером.

Запорукою цього є не лише вага американської економіки і не лише „контрольний пакет акцій”, який США мають в питаннях світової безпеки.

Запорукою є і та обставина, що в Америці живуть сотні тисяч наших співвітчизників, які складають важливу ланку світового українства.

Сила наших відносин – у тому, що ми маємо багато в чому спільні прагнення на міжнародній арені: більше безпеки, більше стабільності, більше обмінів та контактів на суспільному рівні. І знов таки, найбільш характерна риса – товарообіг зріс минулого року на 46%.

У літаку з Мексики я прочитав цікаве інтерв’ю Президента США Барака Обами часопису „Time” щодо американської зовнішньої політики.

Він заявляє, що Америка визнає піднесення таких країн, як Китай, Індія, Бразилія.

Цей підхід відображає і зовнішньополітичну стратегію Президента Януковича. У 2011 році Президент України відкрив нові сторінки у відносинах з Китаєм та Бразилією, здійснив візит до країн Південно-Східної Азії. Я на його доручення відвідав Індію, Бразилію, Мексику.

Поки Захід зосереджується на вирішенні власних проблем, у світі з’явилися нові центри впливу – Азія і Латинська Америка.

Це регіони, де народжується новий економічний „драйв”. Це регіони, які потрібні нам, і яким потрібні ми.

Про це, зокрема, свідчить такий показник: порівняно з 2010 роком обсяги торгівлі України з країнами Південної Америки збільшились на майже 40%. І це лише початок.

Функція дипломатії – зробити так, щоб взаємна зацікавленість переросла в конкретні проекти та взаємодію.

Вже ніхто не заперечує економічне і політичне лідерство Китаю.

Та якимось дивом в Україні це лідерство довгий час не помічали. На китайському напрямі у нас не було консолідованої, націленої на результат політики.

Ми намагались випередити час на європейському напрямі і відверто відставали на китайському. Зараз надолужуємо.

Минулого року ми вийшли на зовсім новий для нас рівень відносин з Китаєм і у нас є команда, здатна наповнювати ці відносини конкретним змістом.

Маленький, але красномовний факт. Сьогодні в МЗС вперше в історії нашої дипломатії людей, які знають китайську мову і глибоко розуміють сучасний Китай, приблизно стільки ж, скільки фахівців з іспанською мовою.

Інтерес наших країн є взаємним і сильним. Це – взаємний драйв. Природний та зважений.

Сподіваюся, прихід в Україну китайського капіталу стане тією „третьою силою”, яка дасть нашій економіці додаткову стабільність і впевненість у завтрашньому дні.

Минулого тижня канал CNN показав великий і захоплюючий репортаж про успіхи Туреччини – під заголовком „Туреччина. Євразійський Китай”.

Розумію і поділяю ці паралелі. „Економічне диво”, динамічна дипломатія, позитивна демографія і багато інших чинників роблять Туреччину новим цікавим гравцем – для світу та Європи в цілому і України зокрема.

Туреччина – це приклад успішної модернізації країни.

Туреччина – це також другий за обсягом споживач українського експорту і шлях до диверсифікації джерел енергопостачання України.

Ми переконані, що спільно Україна та Туреччина здатні на серйозні звершення. Дві наші держави покликані з’єднувати Схід і Захід як у прямому, транспортному, сенсі, так і геополітичному.

Нещодавно я був у Бразилії. Що ми знали про цю країну раніше? Карнавал, футбол, серіали, страшна бідність.

Сьогодні це шоста економіка світу, дуже динамічна країна з глобальними амбіціями.

І головне. За останні 8 років уряд країни зміг вивести 40 мільйонів бразильців з поза межі бідності. Це фантастичний показник і доказ відданості держави справі подолання соціальної нерівності.

Моє враження таке: бразильці – веселі та успішні. Це унікальний рецепт успіху, що повністю пасує і українській вдачі.

У бразильців є чому повчитися, та й бразильські партнери готові вивчати наш позитивний досвід.

Наступного року ми плануємо відправити першу українську ракету з космодрому „Алкантара”.

Це буде історичний момент для обох країн, прорив, підкріплений низкою інших стратегічно важливих та взаємовигідних проектів.

***

Глава МЗС Туреччини Ахмет Давутоглу сформулював чудове гасло зовнішньої політики: „Нуль проблем у відносинах із сусідами”. Хоча зараз це Туреччині складно вдається, але не з її вини.

У це визначення я внесу невеличке доповнення: „Нуль проблем у відносинах з сусідами і пріоритетне значення цим відносинам”.

Цим постулатом керувалася наша зовнішня політика у 2011 році.

Динамічно розвивалися наші відносини з Польщею.

Ми вирішили низку ключових питань у взаєминах з Молдовою.

Тут я, звісно, не можу не згадати про Придністровський конфлікт. Перефразовуючи відомого кіногероя, „Придністров’я – справа тонка”.

Шукаючи справді круто заплетений дипломатичний вузол, українському дипломату зовсім не обов’язково сідати в літак та перетинати океан. Найцікавіші дипломатичні завдання – поруч, на відстані кількох годин на машині у бік Молдови.

Протягом останнього року тут були і такі епізоди, як футбольна дипломатія, коли наш Посол в Кишиневі сприяв організації зустрічі Прем’єр-міністра Молдови Володимира Філата з лідером Придністров’я Ігорем Смірновим під час футбольного матчу.

Ну і, звичайно, предмет нашої особливої гордості – недавня організація довірливою розмови молдовського та придністровського керівників в Одесі.

Попри усі складнощі Україна спільно з іншими партнерами не збавлятиме обертів і цього року.

У змінах на політичних олімпах у Кишиневі та Тирасполі я бачу обнадійливий знак, який може внести в переговорний процес нову динаміку. Україна і надалі всіляко цьому сприятиме, оскільки це потрібно і нам, і Молдові, і Європі.

У відносинах з Румунією нам вдалося розтопити лід. І це головне навіть попри те, що проблем ще залишається чимало.

***

Дуже насиченим видався рік для нашої багатосторонньої дипломатії.

Минулого року ми вступили у своєрідне триріччя головувань у міжнародних організаціях.

2011 рік був роком головування України в Комітеті Міністрів Ради Європи. Напружений, цікавий відрізок, у ході якого ми опинилися на чолі ключової європейської організації.

Раджу студентам, які цікавляться багатосторонньою дипломатією, особливо уважно вивчити специфіку і підсумки головування. Буде дуже повчально.

Кожне головування прагне привнести в практику організації якусь новизну. Ми запровадили нову модель так званої „трійки” Ради Європи, коли попереднє, нинішнє та наступне головування узгоджують свої пріоритети.

А наші пріоритети, нагадаю, полягали у захисті прав дитини, реформі Європейського суду з прав людини та зміцненні місцевого самоврядування.

Цього року головуємо в Центральноєвропейській ініціативі. Буквально годину тому я провів засідання Комітету національних координаторів ЦЄІ.

Якщо Рада Європи займається переважно питаннями захисту європейських цінностей, то ЦЄІ фокусується на регіональному економічному співробітництві. Це і є пріоритет нашого головування.

Наступного року головуватимемо в ОБСЄ. Це буде безпрецедентна за масштабом дипломатична місія нашої країни.

Знаєте, ОБСЄ – організація консенсусна. Уявіть, що кожна з 56 держав-учасниць має право вето на будь-яке рішення. Тому ОБСЄ є своєрідним дзеркалом міжнародних відносин на просторі від Ванкувера до Владивостока.

І якщо хочете побачити список найгостріших для безпеки Європи питань, погляньте на порядок денний ОБСЄ.

Для нас це не просто міжнародна платформа, а конкретний інструмент створення справді неподільного простору безпеки. Для України як позаблокової держави механізми ОБСЄ є особливо важливими.

Ну і, звісно, продовжимо взаємодію в рамках ГУАМ та СНД, використовуючи ці об’єднання у власних інтересах, насамперед економічних.

У 2011 році Україна відігравала важливу роль в діяльності ООН.

Зокрема, ми продовжували брати активну участь у міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН.

Особливо відзначилися наші вертолітники у Кот-д’Івуарі та Ліберії, чия сміливість і рішучість відіграли справді важливу роль у стабілізації ситуації в цих країнах.

Виконавши свою шляхетну місію, буквально вчора вони перелетіли до Конго, щоб допомагати тим, хто справді цього потребує.

А я сьогодні, з цієї кафедри хочу ще раз подякувати українським військовим, які брали участь в операціях у Ліберії та Кот-д’Івуарі.

***

25-й річниці Чорнобильської катастрофи був присвячений Київський саміт з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії.

За рівнем учасників це був один з най масштабніших міжнародних заходів в історії країни. Без будь-яких перебільшень його можна заносити в актив української дипломатії.

Зокрема і тому, що отримано фінансових зобов’язань на 740 млн. євро, необхідних для завершення проекту „Укриття” та сховища відпрацьованого ядерного палива.

***

Окремо скажу про економізацію української зовнішньої політики. Економічна дипломатія посідає в нашій системі чільне місце. На цьому напрямі роботу МЗС доводиться ставити на сучасні рейки.

Критерії оцінки ефективності посольств у цій сфері у мене дуже прості – динаміка товарообігу, кількість контрактів з українськими підприємствами та обсяг прямих інвестицій.

Аналіз економік наших партнерів, статистичні огляди – документи корисні, але головне – результат.

2011 все ще був роком кризовим, але ми досягли непоганих результатів, основні з яких ви бачили на слайдах щодо наших двосторонніх відносин.

Крім того, працювали над створенням зон вільної торгівлі, заснували при МЗС Раду експортерів та Робочу групу для підтримки контакту з областями України.

Це той майданчик, у рамках якого український бізнес та господарники „на місцях” можуть донести свої міркування та побажання до дипломатів. Ну а ми, в рамках політики економізації, їм допомагаємо.

МЗС прагне бути в постійному контакті з українським бізнесом, відчувати його ритм та спрямування. Лише у такому тісному зв’язку можна максимально ефективно просувати національні економічні інтереси України за кордоном.

Економіка – стрижень сучасної політики. А енергетика – стрижень сучасної економіки.

Тому питання енергетичної безпеки України займали і займатимуть чільне місце у нашому діалозі з Росією, США, Туреччиною, Азербайджаном, Узбекистаном, Туркменістаном, Бразилією та іншими.

Працюємо, щоб великі гравці світового енергетичного бізнесу – Exxon, Chevron та інші – почали активно працювати на нашому ринку. В тому числі й у питанні видобутку сланцевого газу.

Від нашої успішності у цій та інших сферах, пов’язаних із альтернативними джерелами енергії, залежить успішність української економіки в цілому. А за великим рахунком – і ефективність держави.

***

Декілька слів про те, як змінюється наша дипломатія.

Сьогодні інтелект людини та доступні їй технічні можливості визначають ефективність її роботи. Час сирої інформації минув. Ми живемо у час аналізу інформації. Перемагає не той, хто більше знає, а той, хто краще і швидше аналізує все, що знає.

Ми також живемо у час мобільності та відкритості, і нашій дипломатії вона потрібна як ніколи. Я завжди виходив з того, що будь-яку реформу треба починати з себе.

Тому коли майже два роки тому я повернувся на посаду Міністра, то забезпечувати мобільність і відкритість дипломатії я теж розпочав з себе.

Купив собі iPad, запровадив Skype для зв’язку з послами (не всі посли цьому зраділи), почав частіше виступати в ЗМІ, вести блог на Укрінформі та Twitter. Паралельно і МЗС завело свої сторінки на Facebook та Twitter.

Дозвольте ліричний відступ. Відверто кажучи, не одразу зрозумів переваги соціальних мереж. Але сьогодні я бачу їх потужний потенціал. Веду саме Twitter, тому що хочу робити це сам, і саме така мала форма в 140 знаків є для мене оптимальною з огляду на брак часу.

Завжди знаходжу хвилину для твіту, щоб зробити свою роботу ближчою, зрозумілішою і цікавішою людям. Також намагаюся відповідати своїм „Followers”, але все-таки брак часу дається взнаки.

Так от, всі ці реформи дали результат – швидкість ухвалення рішень значно підвищилася, і ми стали більш ефективними. Крім того, новини від наших послів, нарешті, я почав отримувати раніше, ніж про ці ж події встигали написати ЗМІ.

У співробітництві з нашими китайськими партнерами ми розпочали технічне переоснащення МЗС, незабаром встановимо Wi-Fi, прискоримо обіг інформації з закордонними дипломатичними установами.

Отже, нам в МЗС потрібен інтелект, який ми наділимо усіма сучасними технічними можливостями отримання інформації. На виході нам потрібен результат, що працюватиме на благо України.

Коротше кажучи, Google, можливо, і знає все, але з більшості важливих для України питань ми знаємо більше.

Сучасна дипломатія має бути публічною. Ми робимо важливий наголос на цьому, оскільки хочемо, щоб громадяни відчували нашу роботу.

Українська ялинка у Ватикані, презентація Пересопницького Євангелія у Страсбурзі, проведення днів культури України, встановлення пам’ятників нашому генію Тарасу Шевченку.

Все це питання, над якими ми працювали і будемо працювати не менш наполегливо, ніж над вирішенням класичних дипломатичних проблем.

Сучасна дипломатія, як загалом і вся сучасна державна служба, повинна працювати у новому режимі – насамперед, як сервіс із надання послуг власним громадянам.

Дипломатія України і надалі докладатиме зусиль, аби український громадянин мав усю необхідну підтримку і захист, перебуваючи за кордоном, працюючи на міжнародних ринках, подорожуючи, навчаючись.

Одне слово, паспорт громадянина України або ж приналежність до української громади за кордоном, яку ми дуже цінуємо, автоматично означає „режим найбільшого сприяння” з боку українських дипломатів.

Якщо будете відчувати нестачу уваги з боку дипломатів – давайте знати. Каналів спілкування у нас тепер достатньо.

***

Ми цього року працюватимемо в усіх тих напрямках, які були пріоритетними для нас у 2011 за трьома основними кластерами: Людина, Добробут, Безпека.

Але, звісно, є і специфіка цього року.

Безумовно, рік пройде під знаком Євро-2012. Ви знаєте, що цікаво? Зросла кількість пропозицій від наших партнерів здійснити візити до Києва саме під час Євро-2012.

Ну що ж, ми раді гостям.

Взагалі я переконаний, що чемпіонат стане справжнім святом, яке покаже істинне обличчя України – обличчя сучасної європейської нації, спрямованої у майбутнє.

Другий важливий момент року: парламентські вибори в Україні. Хочу ще раз відзначити те, про що багато разів заявляв Президент.

По-перше, вибори будуть демократичними. По-друге, вони будуть прозорими і доступними для закордонних спостерігачів.

І хоча за нашою внутрішньою процедурою ще рано надсилати запрошення, прошу присутніх тут іноземних дипломатів виходити з того, що ці запрошення обов’язково будуть.

Ми також будемо вітати допомогу, спрямовану на підготовку членів виборчих комісій для забезпечення належного застосування виборчого законодавства.

***

Ось таким я бачу нашу зовнішню політику на даному етапі. Її квінтесенцією є слова Президента України з його звернення до Верховної Ради у квітні минулого року.

„Реалізація зовнішньої політики та забезпечення національної безпеки є базовими функціями держави.

Спроможність захистити національні інтереси визначає ефективність держави, впливає на життя кожного громадянина”.

Кому такий підхід пасує, хто має необхідну підготовку можуть приєднуватися до нас і спільно працювати на Україну.

Та буду відвертим. Я в МЗС ніколи нікого не заманював, і поясню чому. Вчора ввечері я працював над цією лекцією і викликав трьох співробітників МЗС.

Сидів я, дивився на них і думав: ось вони люди різного віку і різних вподобань, але зі спільним покликанням. І це покликання – бути дипломатом. Лише воно, а не будь-які переваги, що надає наша професія, повинно приводити людей в дипломатію.

Коли мені було 12 років, я спостерігав за роботою свого батька і вирішив, що буду дипломатом. А от моя донька, навпаки, приблизно у цьому ж віці твердо вирішила, що дипломатія – це не для неї.

Шлях дипломата – дуже непростий. Ми щодня не ведемо філософських розмов про долю світу під келих шампанського. Ми робимо конкретну справу для своєї країни і своїх співгромадян.

І той, хто йтиме цим шляхом сам за велінням серця, хто любитиме цю роботу, хто витримає тягар дипломатичних буднів згодом відчує, чому цю професію завжди вважали, вважають і вважатимуть такою важливою і цікавою.

Дякую за увагу.