МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН
СПРАВА ПРО МОРСЬКУ ДЕЛІМІТАЦІЮ У ЧОРНОМУ МОРІ
(РУМУНІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ)
ВИСТУП УПОВНОВАЖЕНОГО УКРАЇНИ
Пані Голово, шановні судді,
1. Я маю честь як Уповноважений України почати другу частину презентації позиції України під час усних слухань.
2. Ми уважно вивчили додаткову аргументацію, представлену Румунією на початку цього тижня, і не знайшли нічого радикально нового, що могло б похитнути основи позиції України або поставити під сумнів запропоновану Україною лінію делімітації.
3. Минулого понеділка румунська сторона заявила: “після більш ніж десяти годин виступів української сторони обгрунтування нею своєї лінії делімітації тривало лише три хвилини”[1][1]. Дійсно, Україна витратила порівняно незначний час для остаточного представлення своєї лінії делімітації. Проте, це досить просте завдання і не вимагало більше часу, оскільки як письмові процесуальні документи, представлені Україною Суду, так і викладення позиції України під час усних слухань були присвячені саме детальному обгрунтуванню української лінії делімітації, яка є конструктивною, справедливою та грунтується на практиці Суду. Юридичні радники Румунії доклали значних зусиль для того, щоб спотворити географічні обставини справи, і тому Україна також мала витратити багато часу для спростування їхнього хибного підходу.
4. Румунська сторона атакувала нашу юридичну аргументацію, застосовуючи жарти, історичні анекдоти та сумнівні натяки щодо несумлінності поведінки України. Жарти розважали, але були недоречними. Ми ж зосередилися на викладенні правової аргументації, як і належить при розгляді справ цим Судом. З іншого боку, юридичні радники Румунії не спромоглися серйозно похитнути аргументи України щодо хибної побудови Румунією своєї лінії делімітації.
Пані Голово, шановні судді,
5. Тепер я хотів би спростувати деякі зухвалі заяви Уповноваженого Румунії, а потім окреслити загальну структуру відповіді України на питання, порушені юридичними радниками Румунії під час другого раунду.
6.В ході першого раунду усних слухань я не бажав детально відповідати на представлене Уповноваженим Румунії викривлене бачення історії. Я також не мав наміру робити це у другому раунді. Однак, я змушений відреагувати на його виступ у понеділок і категорично відкинути закиди, що територіальне status quo між Україною та Румунією є результатом “несправедливостей минулого”, які “надалі не мають збільшуватися”[2][2]. Вражаючою була заява Уповноваженого Румунії, який зайшов так далеко, що сказав: “Було б також неетичним поглиблювати наслідки, породжені відвертими порушеннями міжнародного права”[3][3]. Говорячи це, він мав на увазі, що повоєнний територіальний устрій, підгрунтям якого є Паризький мирний договір, був неетичним та незаконним. Така оцінка не потребує жодних коментарів.
Пані Голово,
7. Справді, несправедливості минулого не мають збільшуватися. Проте їхнє розуміння не може грунтуватися на односторонньому баченні історії. У цій справі Румунія вочевидь шукає співчуття та „компенсації за несправедливість”, що не є притаманним для делімітації морських просторів. Але Румунія не повинна отримати винагороду за участь в агресивній війні та скоєнні серйозних військових злочинів на окупованій території України. Водночас, я хочу підтвердити нашу переконаність у тому, що згадані події минулого не стосуються цієї спрaви. У цьому зв’язку, я дозволю собі привернути увагу до преамбули Договору 1997 року про відносини добросусідства та співробітництва між Україною та Румунією, у відповідності до якого сторони висловили свою впевненість у необхідності здійснення обома Договірними Сторонами спрямованої у майбутнє активної політики порозуміння і злагоди, добросусідства і партнерства.
8. Уповноважений Румунії знов заявив про те, що Протокол 1948 року не пройшов процедуру ратифікації, але при цьому він забув згадати, що ані Уряд, ані Парламент Румунії не висунули заперечень проти цього Протоколу, коли незабаром його положення були по суті відтворені у Договорі між СРСР та Румунією про державний кордон 1949 року та Договорі між СРСР та Румунією про режим державного кордону 1961 року, які були ратифіковані Парламентом Румунії. У цьому зв’язку я знов хотів би шанобливо привернути увагу Суду до Глави 5 Контр-меморандуму України.
9. Суверенітет України над всією її територією, у тому числі островом Зміїний, був підтверджений Договором 1997р. між Україною та Румунією про відносини добросусідства і співробітництва, Додатковою угодою до нього та Договором 2003р. між Україною та Румунією про режим державного кордону, які були належним чином ратифіковані парламентами обох країн. Саме ці угоди є правовою базою для розмежування континентального шельфу та виключних економічних зон сторін.
Пані Голово,
10. У своєму вступному слові у понеділок Уповноважений Румунії повторив свої твердження про досягнення “двостороннього правового компромісу” при укладенні Договору 1997р. про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією та Додаткової угоди. Я хочу чітко заявити, що я як голова української групи експертів та член української урядової делегації, очолюваної Міністром закордонних справ України Геннадієм Удовенком, особисто брав учать у процесі переговорів, розробки тексту, парафування та підписання зазначеного Договору та Додаткової угоди в Києві. Це була спільна робота з моїм румунським візаві паном Думітру Чаушу, який був головою румунської команди експертів та членом румунської урядової делегації, очолюваної Міністром закордонних справ Румунії Адріаном Северіном. Згодом, як член офіційної делегації України, я брав участь у церемонії підписання цих документів Президентами обох країн 2 червня 1997 року у Констанці.
11. Ані у Києві, ані у Констанці не було будь-якої домовленості, ні явної, ні мовчазної, щодо будь-якого компромісу поза рамками підписаних документів. Насправді, досягнутий компроміс був зафіксований у самій Додатковій угоді. Його основні змістовні елементи були такими:
-Безумовне підтвердження існуючого державного кордону між Україною та Румунією в окремому Договорі про режим державного кордону, разом з передбаченням можливості звернення сторін до Міжнародного Суду ООН у разі, якщо двосторонні переговори щодо делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон не матимуть успіху;
-Набуття чинності Договором про режим державного кордону між Україною та Румунією було необхідною передумовою звернення до Міжнародного Суду ООН;
-Зобов’язання України не розміщувати наступальних озброєнь на острові Зміїний;
-Оскільки у сторін було різне бачення принципів, які мали застосовуватися під час переговорів щодо делімітації, було домовлено, що принципи, запропоновані кожною стороною, будуть зафіксовані у Додатковій угоді. Перелік цих принципів мав слугувати підгрунтям лише для переговорів;
-Оскільки між сторонами не було згоди щодо впливу острова Зміїний, посилання на статтю 121 Конвенції ООН з морського права 1982 року було зроблене без зазначення її параграфів, які мали застосовуватися.
Всі ці елементи були відображені у Додатковй угоді. Уповноважений Румунії не зміг представити жодних доказів на підтримку своєї версії компромісу.
12. Я також категорично відкидаю настирні закиди Уповноваженого Румунії стосовно діяльності України на острові Зміїний. Україна не має зобов’язання утримуватися від розвитку інфраструктури острова, з єдиним винятком не розміщувати наступальні озброєння на ньому. Вся діяльність українського уряду на острові, на яку посилалась делегація Румунії під час усних слухань, є ніщо інше, як реалізація Україною суверенних прав на своїй власній території. Як знов пояснять юридичні радники України, немає жодних підстав, щоб стверджувати, що ця діяльність становить „доказ, спрямований проти власних інтересів України”.
Пані Голово, шановні судді,
13. Я хотів би повторити, що юридичні радники Румунії не змогли довести існування погодженої у 1949 році багатоцільової лінії кордону територіального моря навколо острова Зміїний або існування таємничої “точки Х”. Документи радянсько-румунських переговорів, дипломатичне листування між Україною та Румунією, а також чинні двосторонні угоди підтверджують, що така лінія ніколи не погоджувалася.
14. Тепер мені залишається сказати про порядок виступів представників України під час другого раунду усних слухань.
15. Спочатку сер Майкл Вуд відреагує на виступи професора Кроуфорда та С.Оллесона щодо існування погодженої у 1949 році лінії кордону.
16. Після цього Родман Банді спростовуватиме наведені професорами Кроуфордом та Ловом аргументи щодо релевантних узбереж сторін, а також стисло висловиться з деяких питань стосовно дамби Суліна.
17. Лоретта Малінтоппі присвятить свій виступ питанням видачі ліцензій на розвідку нафтогазових родовищ та прикордонного патрулювання, а також спростовуватиме аргументи Румунії, що стосуються замкненого чи напівзамкненого характеру Чорного моря. Вона також торкнеться деяких питань, пов’язаних з островом Зміїний.
18. Подальше викладення позиції України буде продовжено завтра. Тоді професор Кенедек дасть нашим опонентам відповідь щодо побудови тимчасової рівновіддаленої лінії та спеціальних обставин, які мають бути враховані при визначенні справедливої лінії делімітації.
19. Після професора Кенедека Родман Банді присвятить свій виступ обгрунтуванню справедливого характеру лінії делімітації, пропонованої Україною, а також таким питанням, як визначення релевантної зони, застосування тесту пропорційності та принципу незазіхання на морські простори.
20. На завершення, пані Голово, я представлю пропоновану Україною лінію делімітації.
Пані Голово, я був би вдячний, якщо б Ви тепер надали слово серу Майклу Вуду.
INTERNATIONAL COURT OF JUSTICE
CASE CONCERNING MARITIME DELIMITATION IN
THE BLACK SEA
(ROMANIA V. UKRAINE)
Ukraine's AGENT'S SPEECH
Madam President, Members of the Court,
1. It falls to me as Agent of Ukraine to introduce the second round of Ukraine’s pleadings.
2. We have carefully studied the additional arguments of Romania presented in its pleadings earlier this week. We found nothing radically new that could undermine the basics of Ukraine’s position and cast doubts on the delimitation line proposed by Ukraine.
3. Last Monday, Romania’s Counsel said: “after more than ten hours of oral argument, their claim line was justified. The justification took 3 minutes”[4][4]. Indeed, Ukraine spent a relatively short time for the final presentation of its delimitation line. But, in fact, we did not need more time for this quite straightforward exercise, as both the written and oral pleadings of Ukraine had already been devoted to the detailed justification of the line, which is constructive, equitable and supported by the jurisprudence of the Court. As Romania’s Counsel spent much effort to refashion the geographic context of the case, Ukraine spent much time on rebutting their mistaken approach.
4. Romania’s team has sought to attack our legal argument with jokes, historical anecdotes and innuendos of bad faith. The jokes were amusing, but they missed the point. We, for our part, have concentrated on legal argument, as is appropriate for cases before this Court. On the other hand, Romania’s Counsel have failed to seriously address Ukraine’s arguments with regard to the flawed nature of Romania’s proposed delimitation line.
Madam President, Members of the Court,
5. Now I would like to rebut some of Romania’s Agent’s bold statements, and then briefly outline the general structure of Ukraine’s response to the issues raised by Counsel for Romania in the second round.
6. During the first round of oral hearings I was reluctant to respond in detail to Romania’s Agent distorted view of history. And I did not intend to do so during the second round of oral pleadings. But having heard his introductory speech on Monday, I must again categorically reject the allegations that the territorial status quo between Ukraine and Romania is the result of “past injustices” which “should not be further magnified”[5][5]. It was striking to listen to Romania’s Agent, who went so far as to state: “It would also be unethical to expand the effects generated by manifest violations of international law”[6][6]. By saying so, he implied that the post-war territorial settlement based upon the Paris Peace Treaty was unethical and illegal. Such line of thinking needs no further comments.
Madam President,
7. Indeed, past injustices should not be magnified. They should also not be based on a one-sided vision of history. Romania is evidently seeking sympathy and compensatory justice in this case – something that has no relevance for maritime delimitation. But Romania definitely should not be rewarded for having taken part in the war of aggression and committing grave war crimes on the occupied Ukrainian territory. Having said this, I would like to reiterate our strong believe that these past events are irrelevant to the present case. In this regard, may I recall the preamble to the 1997 Treaty on the Relations of Good Neighborliness and Cooperation, according to which both Parties are convinced of the need for them to conduct an active future-oriented policy of mutual understanding and concord, good neighborliness and partnership.
8. The Agent of Romania repeated that 1948 Protocol was not submitted to ratification while omitting to mention that neither the Romanian Government nor the Romanian Parliament raised any objections against the Protocol and its provisions when, very soon, they were substantially repeated in the USSR-Romania 1949 State Border Treaty and in the USSR-Romania 1961 Border Regime Treaty, both of which were ratified by the Romanian Parliament. In this regard I would again respectfully refer the Court to Chapter 5 of Ukraine’s Counter-Memorial.
9. Ukraine’s sovereignty over all its territory, including Serpents’ Island, was confirmed by the 1997 Treaty and Additional Agreement and the 2003 Treaty, which were concluded between Ukraine and Romania and duly ratified by the Parliaments of both countries. It is these instruments which constitute the basis for the delimitation of continental shelf and exclusive economic zones between the Parties.
Madam President,
10. The Romanian Agent in his introductory speech on Monday reiterated his assertion with regard to a “bilateral legal compromise of 1997” when the Treaty and Additional Agreement were concluded. I would like to make clear that I personally participated in the process of negotiating, finalizing, initialing and signing the texts of the 1997 Treaty and Additional Agreement in Kyiv, as the head of the Ukrainian expert team and a member of the Ukrainian governmental delegation, headed by the Minister for Foreign Affairs of Ukraine, His Excellency Mr. Gennady Udovenko. This was together with my Romanian counterpart Mr. Dumitru Chaushu, who was the head of the Romanian expert team and a member of the Romanian governmental delegation, headed by the Minister for Foreign Affairs of Romania, His Excellency Mr. Adrian Severin. Later, as a member of the Ukrainian official delegation, I participated in the ceremony of signing of these documents in Constanta on June 2, 1997 by the Presidents of both countries.
11. Neither in Kyiv, nor in Constanta, was there any agreement, express or tacit, on any kind of compromise beyond the framework of the signed documents. In fact the compromise reached was fixed in the Additional Agreement itself. The essential elements of this compromise were as follows:
- Unconditional confirmation of the existing State border between Ukraine and Romania in a separate Treaty on the Regime of the State Border, together with the possibility of either Party having recourse to the International Court of Justice should bilateral negotiations on the delimitation of continental shelf and EEZ not succeed;
-An important condition for recourse to the Court was that the Treaty on the State Border Regime had entered into force;
-Ukraine’s obligation not to deploy offensive weapons on Serpents’ Island;
-As there were differences between the Parties with regard to the principles to be applied during the delimitation negotiations, it was agreed that the principles proposed by each party would be listed in the Additional Agreement. The list of principles was simply to be a basis for the negotiations;
- As there was no agreement between the Parties concerning the effect of Serpents’ Island, reference was made to article 121 of the UN Convention on the Law of the Sea, without specifying which paragraphs of the article were to be applied.
All these elements were reflected in the Additional Agreement. The Agent of Romania has failed to present any evidence whatsoever in support of his version of the compromise.
12. I also categorically reject the repeated allegations of Romania’s Agent regarding Ukraine’s activities on Serpents’ Island. Ukraine is under no obligation to refrain from development of the Island’s infrastructure, with the sole exception that it is not to deploy offensive weapons on it. All the activities of the Ukrainian government on the Island that the Romanian Delegation referred to in these pleadings are no more than the exercise of sovereign rights with regard to Ukraine’s own territory. As Counsel for Ukraine will again explain, there is no basis whatsoever for the suggestion of “admission against interest” by Ukraine.
Madam President, Members of the Court,
13. I would like to reiterate that Romania’s Counsel also failed to prove the existence of the alleged pre-existing all-purpose 12-mile maritime boundary around Serpents’ Island, dating from 1949, including the existence of the mysterious “point X”. The documents of the Soviet-Romanian negotiations, and the diplomatic correspondence between Ukraine and Romania, as well as bilateral treaties, confirm that no such line was ever agreed.
14. Now it remains for me to introduce Ukraine’s second round pleadings.
15. First, Sir Michael Wood will respond to Professor Crawford and Mr. Olleson as regards the assertion of a pre-existing agreed line dating from 1949.
16. Then Mr. Bundy will address the arguments advanced by Professors Crawford and Lowe regarding the relevant coasts of the Parties, and will say a few words on certain issues that have arisen as regards Sulina Dyke.
17. Ms. Malintoppi will address petroleum and coastguard activities, as well as Romania’s argument on the enclosed or semi-enclosed nature of the Black Sea. She will also cover some issues relating to Serpents’ Island. This will take us over to tomorrow.
18. Professor Quenedec will then respond to our opponents on the construction of the provisional equidistance line, and the relevant circumstances to be taken into account to establish an equitable line.
19. Following Professor Quenedec, Mr. Bundy will address the equitableness of Ukraine’s delimitation line, including a discussion of the relevant area, the application of the proportionality test, and the issues of non-encroachment.
20. Finally, Madam President, I shall read out Ukraine’s final submissions.
Madam President, I should be grateful if you would now invite Sir Michael Wood to address the Court.
[1][1] CR 2008/30, p.21, para. 5
[2][2] CR 2008/30, p.15, para. 15
[3][3] CR 2008/30, p.16, para. 16
[4][4] CR 2008/30, p.21, para. 5
[5][5] CR 2008/30, p.15, para. 15
[6][6] CR 2008/30, p.16, para. 16
* * * *
МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН
СПРАВА ЩОДО ДЕЛІМІТАЦІЇ МОРСЬКИХ ПРОСТОРІВ У ЧОРНОМУ МОРІ
(РУМУНІЯ проти УКРАЇНИ)
ВИСТУП УПОВНОВАЖЕНОГО УКРАЇНИ
Вступ
Пані Голова Суду, Панове Судді,
1. Для мене як Уповноваженого України є великою честю виступати перед Вами у цьому важливому провадженні. Україна вперше є стороною у справі перед Міжнародним Судом ООН. Наша присутність тут свідчить про відданість України міжнародному праву та мирному врегулюванню міжнародних спорів.
2. Україна надає виключно важливого значення принципу верховенства права у міжнародних відносинах. Повага до міжнародного права та суворе дотримання принципів міжнародного права, закріплених у Статуті Організації Об'єднаних Націй, включаючи зобов’язання щодо врегулювання спорів мирними засобами, є стрижнем нашої зовнішньої політики. Україна прагне мати добросусідські відносини з усіма своїми сусідами та вирішувати всі непорозуміння, що можуть виникати, шляхом переговорів та, у разі необхідності, іншими мирними засобами. Ця справа є тому гарним прикладом.
3. Відносини України з Румунією мають тривалу історію і конструктивний характер, і ми впевнені, що вони залишаться незмінними у майбутньому. Звичайно, коли існує великий і важливий кордон, формування якого відбувалось у складних історичних обставинах, неминуче виникають певні проблеми. Але важливим є те, що обидві Сторони абсолютно згодні, що такі проблеми необхідно вирішувати мирним шляхом.
4. Цілком очевидним є той факт, що Україна стала стороною судового провадження у Міжнародному Суді ООН не проти власної волі. Насправді, саме за пропозицією України у Додатковій угоді у формі обміну листами 1997 року[1][1] було передбачено право кожної сторони звернутись до Міжнародного Суду ООН, якщо переговори успішно не завершаться протягом розумного періоду часу. Звісно, з формальної точки зору саме Румунія ініціювала згадане судове провадження. Але це сталось за взаємною згодою Сторін. Подання Румунії було зроблене Суду відповідно до угоди між Сторонами. Україна не висунула жодних попередніх заперечень. В рамках, визначених Додатковою угодою, – переданий сторонами на розгляд Суду спір стосується делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон – ми не висловили жодного заперечення проти юрисдикції Суду.
Загальні міркування щодо справи, яка розглядається в Суді
Пані Голова Суду, Панове Судді,
5. Перш ніж представити юридичних радників України, як Уповноважений України я дозволю собі сказати кілька слів загального характеру, що стосуються справи. Насамперед, мені б хотілося почати з моментів, пов’язаних з природою спору, переданого на розгляд Суду.
6. По-перше, я маю підкреслити, що проблема, яку Сторони погодилися передати на розгляд Суду, – це проблема делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон. Вона не стосується територіального суверенітету над островом Зміїний або над будь-якою іншою територією. Між Сторонами не існує невирішених проблем, що стосуються територіального суверенітету. Спроби Румунії ввести в рамки цього судового провадження питання щодо прав України на її суверенну територію є недоречними. Я повинен категорично відкинути твердження Уповноваженого Румунії про те, що Протокол 1948 року щодо належності острова Зміїний Радянському Союзу[2][2] був протиправним чи нерівноправним, або суперечив Паризькому мирному договору між Союзними і Об’єднаними державами, включаючи Україну, та Румунією[3][3]. Навпаки, Протокол був дійсним та обов’язковим документом, юридична сила якого була підтверджена численними наступними угодами, належним чином ратифікованими парламентом Румунії (на відміну від думки, висловленої Уповноваженим Румунії минулого тижня[4][4]).
7. Я хотів би також звернути увагу на те, що минулого тижня Уповноважений Румунії заявив, що радянські війська окупували Румунію в 1944 році та встановили новий уряд, що пізніше призвело до того, що він назвав незаконною передачею острова Зміїний Радянському Союзу[5][5]. Між тим вражає відсутність жодної згадки про роль Румунії у війні до 1944 року та окупації території України або інших історичних аспектів, що стосуються територіальних питань і послідовного зображення подій минулого.
8. На мою думку, пані Голова Суду, звернення до історичних аргументів, які аж ніяк не стосуються питання, що нині має розв’язати Суд[6][6], є недоречним. Кожна Сторона має право на власне бачення історії, але це зовсім не торкається судового провадження. Мені б хотілося лише протокольно зауважити, що Україна надала детальну оцінку позиції Румунії щодо історичних подій у Розділі 5 нашого Контр-Меморандуму, на що я шанобливо звертаю увагу Суду[7][7].
9. По-друге, важливо підкреслити, що Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією [8][8] та Додаткова угода до нього у формі обміну листами, а також інші договори чітко демонструють розуміння Сторонами необхідності розмежувати континентальний шельф і виключні економічні зони між ними. Це віддзеркалює той факт, що Сторони ніколи попередньо не домовлялися про розмежування просторів за межами державного кордону, який окреслює і їхні територіальні моря.
10. У своїй вступній промові минулого тижня Уповноважений Румунії стверджував, що Договір 1997 року являє собою «юридичний компроміс» або «пакетні домовленості», в силу яких Румунія визнала суверенітет України над островом Зміїним, тоді як Україна погодилась – за його словами – «застосувати під час делімітації континентального шельфу та виключних економічних зон пункт 3 статті 121 Конвенції ООН з морського права як його було витлумачено Румунією під час її підписання та ратифікації». [9][9]
11. Україна категорично відкидає існування таких «пакетних домовленостей» в будь-якій формі. Я очолював делегацію України на заключній стадії переговорів, які завершились укладенням Договору 1997 року та Додаткової угоди 1997 року. Жодних домовленостей поза рамками цих документів не існувало. Дійсно, Договір 1997 року та Додаткова угода 1997 року, подібно всім важливим договорам, мали компромісний характер. Всі елементи компромісу викладені у текстах самого Договору 1997 року та Додаткової угоди 1997 року. У Додатковій угоді 1997 року, наприклад, Україна зобов’язалася не розгортати наступальних озброєнь на острові Зміїний. З іншого боку, в них абсолютно нічого не говориться про ігнорування острову Зміїний в ході делімітації.
12. Румунія не надала жодного доказу існування будь-яких «пакетних домовленостей». Румунія доводить своє твердження, посилаючись на текст Додаткової угоди 1997 року, та згадуючи статтю 121 (але, і це необхідно відзначити, не пункт 3 цієї статті), а також посилаючись на односторонню декларацію Румунії, зроблену під час підписання та ратифікації Конвенції ООН з морського права. Але ані в тексті Додаткової угоди 1997 року, ані в односторонній декларації, безпосередньо або опосередковано, ці «пакетні домовленості» не закріплено. І це аж ніяк не дивно, адже таких домовленостей не було.
13. Обґрунтовуючи свою позицію, Румунія також послуговується[10][10] представленою на усних слуханнях статтею в газеті, написаною в 2006 році колишнім міністром закордонних справ[11][11] Румунії, тобто набагато пізніше подій, які розглядаються нині, і тоді, коли ця справа уже була передана на розгляд Суду. Ми просили б Суд не брати до уваги цю статтю, спеціально опубліковану Румунією в своїх інтересах, і розглядати її як таку, що в будь-якому разі не віддзеркалює точку зору України щодо цих переговорів.
14. Далі я хотів би коротко торкнутися переговорів, що передували передачі цього спору на розгляд Суду. Вони велися в дружній та конструктивній атмосфері. Тому минулого тижня було дивно чути заяву Уповноваженого Румунії про те, що Україна висувала пропозиції, які не відповідали міжнародному праву або попереднім домовленостям Сторін[12][12]. Ми відкидаємо ці звинувачення. Україна вела переговори сумлінно. І Україна, як правонаступник СРСР, і Румунія успадкували складну проблему. Незважаючи на двадцять років переговорів, Радянському Союзу та Румунії не вдалося досягти згоди.
15. В цих складних умовах обидві сторони докладали всіх зусиль для розв’язання проблеми. Можливо, підхід України до розуміння міжнародного морського права відрізнявся від підходу Румунії, але не можна сказати, що переговори нами велися несумлінно. Саме Україна запропонувала на переговорах ідею звернутись до Міжнародного Суду ООН для розв’язання проблеми, в якій було закладено ризик спричинення шкоди добросусідським стосункам Сторін у майбутньому.
16. Впродовж всіх переговорів про делімітацію ніколи не висловлювалось жодного припущення про погодження Радянським Союзом та Румунією північної межі румунської зони континентального шельфу[13][13]. Як ми продемонструємо, новітньовинайдені та винахідливі аргументи Румунії щодо вигаданого нею змісту угод, укладених в кінці 1940-х років, неможливо узгодити з реальним політичним та дипломатичним підґрунтям цієї справи.
17.Сьогодні Румунія стверджує перед Судом, що між Сторонами діє раніше укладена угода, яка передбачає наявність багатоцільового морського кордону вздовж 12-мильної смуги територіального моря навколо острова Зміїний. У зв’язку з цим, насамперед, необхідно зазначити, що це цілком нове твердження, висунуте лише для цілей даного провадження. Насправді, такої угоди не існує. Раніше і у Румунії не було сумнівів стосовно цього. Вона також виходила з того, що жодної угоди про делімітацію континентального шельфу та виключних економічних зон між колишнім СРСР і Румунією не укладалося[14][14], зокрема, у двосторонніх угодах 1948 і 1949 років немає положень про таку делімітацію. Ніде в дипломатичних документах Суд не знайде підтвердження тези Румунії щодо існування навколо острова Зміїний попередньо встановленої лінії розмежування.
Пані Голова Суду,
18.На відміну від вельмишановного Уповноваженого Румунії, я ніколи не наважився б охарактеризувати справи, що розглядаються Судом, як прості або дуже складні[15][15]. Але я завжди звертаю увагу своїх студентів на вельми високу якість рішень Суду, наголошуючи, що кожне з них є важливим внеском у підтримку міжнародного миру і безпеки та одночасно сприяє зміцненню міжнародного права.
19. Я також завжди говорю своїм студентам, що не гріх мати власний погляд на історію, або навіть власне розуміння міжнародного права. Проте є гріхом викривлення історії шляхом застосування вибіркового підходу та необґрунтовані твердження, аж ніяк не підкріплені відповідними угодами.
Позиція України в Суді
[Слайд: схематична карта північно-західної частини Чорного моря.]
20. Після цих загальних зауважень я коротко викладу позицію України. Ви бачите на екрані карту північно-західної частини Чорного моря[16][16]. На ній зображені узбережжя сторін та морські простори, що мають бути делімітовані на підставі рішення Суду.
21. Насамперед, хотів би наголосити на принциповому питанні, важливість якого, на мою думку, важко переоцінити: в цій частині Чорного моря[17][17] домінує узбережжя України. Цей географічний факт є очевидним, якщо подивитись на будь-яку карту. На думку України, цей основоположний факт є найсуттєвішою особливістю цієї справи.
22. На відміну від того, що минулого тижня стверджувала румунська сторона[18][18], не Україна, а саме Румунія прагне подати справу як спір про острів Зміїний. Однак острів Зміїний є лише одним з елементів великого узбережжя України у північно-західній частині Чорного моря. Спроби Румунії зосередити увагу лише на одному острові, ігноруючи значні ділянки узбережжя України, прилеглі до зони делімітації, свідчить про її невпевненість у своїй позиції з огляду на значну диспропорцію довжин узбереж України і Румунії. З свого боку ми могли б так само назвати цю справу «справою про дамбу Суліна», оскільки ця штучна споруда абсолютно непропорційно впливає на конструювання лінії делімітації, запропонованої Румунією.
23. Я маю ще раз підкреслити, що ця справа стосується делімітації континентального шельфу та виняткових економічних зон. Протилежна сторона може намагатися сфокусувати провадження у справі головним чином на острові Зміїний, відволікаючи увагу Суду від багатьох інших аспектів, не останнім з яких є домінуюча позиція узбережжя України в зоні делімітації. Але ця справа не є справою виключно, або навіть переважно, про острів Зміїний.
24. Я також маю пояснити позицію України щодо поточної діяльності на острові Зміїний, якої Уповноважений Румунії теж торкнувся минулого тижня[19][19]. Острів Зміїний є частиною суверенної території України. Україна має таке ж право на розвиток острова Зміїний, як на розвиток будь-якої іншої частини своєї території. Саме це тепер і відбувається. Румунія зосередилась на наших останніх заходах по розвитку інфраструктури острова, припускаючись, що вони здійснюються з метою посилення позиції Україні у судовому провадженні. Проте ця діяльність є нічим іншим, ніж продовженням робіт, які здійснювались роками, заходів, які вживались або які передбачалось вжити протягом періоду, коли острів знаходився під контролем Румунії.
25. У своєму виступі минулого тижня Уповноважений Румунії вдався до надмірного використання сумнівних повідомлень преси та викривлення змісту українських офіційних документів[20][20]. Він використав колоритні, але недоречні історичні анекдоти. Він зайшов так далеко, що звинуватив Україну в «оманливій рекламі» та зловживанні правом[21][21]. Це серйозні, але абсолютно необґрунтовані звинувачення. Діяльність України на острові Зміїний здійснювалася відкрито та сумлінно з метою подальшого розвитку інфраструктури острову і підтримки на ньому економічного життя. Ці заходи жодним чином не мають на меті зміну природних характеристик острова, як стверджує Уповноважений Румунії. Невдовзі юридичні радники України пояснять, що для таких звинувачень немає жодних підстав.
26. Я прошу Суд протокольно зафіксувати, що постійні роботи по розбудові інфраструктури острова Зміїний, які здійснювалися задовго до кристалізації спору та початку судового провадження, жодним чином не змінювали юридичний статус острова. Вони не змінили, та й ніколи не мали на меті змінити, природні властивості острову Зміїний. Скарги Румунії безпідставні і не стосуються справи. Сам факт того, що на острові може провадитись така діяльність, яка здійснювалася протягом багатьох років для розвитку його інфраструктури і яка правомірно продовжується сьогодні, спростовує будь-яке припущення про те, що острів є скелею у розумінні пункту 3 статті 121.
Лінія України
27. Тепер я зроблю декілька коротких коментарів щодо пропонованої Україною лінії делімітації.
28. Як початкову точку для розмежування, яке має здійснити Суд, Україна взяла останню точку державного кордону Сторін – точку перетину їхніх територіальних морів, зафіксовану Договором 2003 року про режим українсько-румунського державного кордону[22][22]. Щодо цієї початкової точки існує згода сторін.
29. Підхід України ґрунтується на міжнародному праві, яке відповідно до формулювання ст. 38 Статуту Суду, безумовно є правом, що має застосовуватись у цій справі. Виходячи з цього Україна застосувала до фактичних обставин справи правило «справедливі принципи / релевантні обставини», яке сформувалось у юриспруденції Суду і широко використовувалось арбітражними судами при розгляді низки важливих справ.
30. Таким чином, Україна провела тимчасову лінію рівновіддаленості, відміряну від найближчих точок базових ліній, від яких відраховується ширина їхнього територіального моря.
31. Ця лінія рівновіддаленості скоригована з урахуванням найсуттєвіших та найважливіших обставин, що характеризують цей спір, а саме: того факту, що узбережжя України домінує в зоні, в якій Суд має здійснити делімітацію. Географія північно-західної частини Чорного моря безумовно є релевантною обставиною, як і значна різниця у довжині узбереж Сторін, що на думку України, має бути обов’язково враховане для досягнення справедливого результату.
[Карта запитної лінії]
32. Скоригована таким чином лінія є запитною лінією України[23][23]. Дотримуючись і надалі принципів, притаманних юриспруденції Суду, Україна застосувала правило пропорційності як тест, а не як метод делімітації, і порівняла співвідношення між площами континентального шельфу та виключних економічних зон, що відходять Сторонам згідно із запитною лінією України, та співвідношення довжин релевантних узбереж Сторін. Як продемонструвала Україна, результат, отриманий в результаті застосування української методології, не призводить до диспропорції[24][24]. Це підкреслює справедливість лінії делімітації, запропонованої Україною.
33. Всупереч припущенню юридичного радника Румунії минулої п’ятниці, українська лінія розмежування не висувається як «пропозиція для торгу» на базарі[25][25]. Це є позиція, яка базується на принципах міжнародного права. В той час, як продемонструють пізніше мої колеги, претензію Румунії навряд чи можна вважати «обґрунтованою». Звичайно, лише Суд ухвалить остаточне рішення по суті позицій, представлених Сторонами в ході судового провадження.
Представлення юридичних радників та порядку виступів
у першому раунді
Пані Голова Суду, Панове Судді,
34. На завершення я представлю юридичних радників України та окреслю порядок їхніх виступів у першому раунді судового провадження. Спочатку мені хотілося б представити моїх Заступників: Його Високоповажність, пана Олександра Купчишина, Заступника Міністра закордонних справ України, та пана Володимира Крохмаля, Директора Договірно-правового департаменту Міністерства закордонних справ України.
35. Юридичні радники України виступатимуть перед Судом в такому порядку. Спочатку пан Родман Банді зробить короткий огляд справи.
36. Далі сер Майкл Вуд висвітлить дипломатичну історію, що передувала спору, і зокрема, познайомить вас з різними угодами, які укладалися починаючи з кінця 1940-х років і до 2003 року.
37. Потім професор Кенедек проаналізує питання права, яке має застосовуватись при вирішенні справи.
38. Після цього, наступного ранку пан Банді розгляне всі важливі елементи загального географічного контексту, включаючи релевантні узбережжя та релевантну зону.
39. Потім сер Майкл ознайомить вас з аргументами Румунії стосовно її нововинайденої та надзвичайно цікавої претензії щодо існування угоди про багатоцільову лінію морського кордону навколо острову Зміїний.
40. Далі пані Лоретта Малінтоппі висвітлить низку аспектів, які пов’язані з поведінкою Сторін і які мають значення для цієї справи.
41. Після неї пан Банді проаналізує недоліки запитної лінії Румунії та практику врахування впливу островів в процесі делімітації морських просторів.
42. Потім пані Малінтоппі розгляне деякі «нерелевантні» обставини, на які посилається Румунія, зокрема, замкнений характер Чорного моря та існуючі там делімітаційні угоди, а також характеристику острова Зміїний румунською стороною.
43. Після цього професор Кенедек обґрунтує побудову тимчасової лінії делімітації та розгляне релевантні обставини, врахування яких повинно призвести до коригування цієї лінії, а також зробить опис лінії, яку Україна пропонує на розгляд Суду.
44. На завершення першого раунду ми продемонструємо справедливий характер української лінії і несправедливий характер лінії Румунії, застосовуючи, окрім іншого, тест на пропорційність. Також ми зробимо певні стислі висновки за результатами нашого першого раунду провадження.
45. Цим завершуються мої попередні зауваження. Пані Голово Суду, Панове Судді, дякую за вашу увагу. Тепер я просив би вас надати слово пану Родману Банді для продовження презентації позиції України.
[1][1]Контр-Меморандум України, Додаток 1.
[2][2]Там же, Додаток 24.
[3][3]Там же, Додаток 23.
[4][4]Протокол засідання Суду, 2008/18, стор. 23, пар. 27.
[5][5]Протокол засідання Суду, 2008/18, стор. 23, пар. 27.
[6][6]Контр-Меморандум України, пар. 5.4-5.5
[7][7]Там же, пар. 5.7-5.30.
[8][8]Там же, Додаток 2.
[9][9]Протокол засідання Суду, 2008/18, стор. 26-29, пар. 37-45.
[10][10]Протокол засідання Суду, 2008/18, стор. 25-26, пар. 32-36.
[11][11]Контр-Меморандум України, Додаток 22.
[12][12]Протокол засідання Суду, 2008/18, стор. 18-22, пар. 11-22.
[13][13]Меморандум Румунії, Додатки 25, 26.
[14][14]Контр-Меморандум України, Додатки 25, 26.
[15][15]Протокол засідання Суду, 2008/18, стор. 16, пар. 6, 7.
[16][16]Контр-Меморандум України, Схема 1-1.
[17][17]Контр-Меморандум України, пар. 8.10-8.34, UR, пар. 6.49-6.56.
[18][18]Протокол засідання Суду, 2008/20, стор. 10, пар. 1.
[19][19]Протокол засідання Суду, 2008/20, стор. 54-66, пар. 1-33.
[20][20]Протокол засідання Суду, 2008/20, стор. 54-66, пар. 1-33.
[21][21]Там же, стор. 64, пар. 27.
[22][22]Контр-Меморандум України, Додаток 3.
[23][23]Контр-Меморандум України, стор. 240, Схема 9-3.
[24][24]Контр-Меморандум України, стор. 247, Схема 10-2.
[25][25]Протокол засідання Суду, 2008/21, стор. 66, пар. 75.
* * * *
INTERNATIONAL COURT OF JUSTICE
CASE CONCERNING MARITIME DELIMITATION IN
THE BLACK SEA
(ROMANIA V. UKRAINE)
Ukraine's AGENT'S SPEECH
Introduction
Madam President, Members of the Court,
1. It is a great honour for me to appear before you as Agent of Ukraine in these important proceedings. This is the first time that Ukraine has appeared before the International Court of Justice. It is a measure of Ukraine’s commitment to international law, and to the peaceful settlement of disputes, that we are here today.
2. Ukraine attaches the highest importance to the rule of law in international affairs. For us, support for international law, and strict compliance with the principles of international law set forth in the United Nations Charter, including the obligation to settle disputes through peaceful means, is a central tenet of our foreign policy. Ukraine strives to have good-neighbourly relations with all of our neighbours, and to resolve any differences that may arise through negotiation and, if necessary, through other peaceful means. The present case sets a good example.
3. Ukraine’s relations with Romania have been continuous and constructive, and we are confident that they will remain so in the future. O
