19 липня ц.р. «Незгасима свічка» прибула з Литви до Білорусі – 16-ї країни, яка стала учасницею цієї унікальної та надзвичайно хвилюючої акції міжнародного масштабу.

Урочиста церемонія передачі Послом України в Литовській Республіці Ігорем Прокопчуком символічного вогню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. Послові України в Білорусі Ігорю Ліховому відбулася в приміщенні українського дипломатичного представництва в Мінську за участі відомих громадських діячів, активістів громадських об’єднань українців Білорусі, працівників диппредставництв та членів їх сімей, представників офіційних і незалежних ЗМІ РБ та України.

Розпочинаючи церемонію, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь Ігор Ліховий повідомив присутнім, що вже 17 країн світу визнали Голодомор 1932-1933 років як геноцид українського народу – одного з найбільших європейських етносів, справжні втрати якого й досі неможливо достеменно встановити.

Як відомо, радянська історіографія замовчувала тему голодоморів. Про страхітливий голод, що доводив до канібалізму, люди потайки розповідали лише своїм дітям. І все ж, свідки тих подій залишили свідчення про те, як озброєні війська оточували села, не випускаючи звідти нікого, прирікаючи і малих, і старих на вимирання. Це – надзвичайно болюча рана для всіх українців, ‑ наголосив дипломат. – Нині всі ми ‑ і українська громадськість, і зарубіжні дослідники цієї трагедії ‑ об’єднуємось у своїх розповідях про ту жахливу сторінку історії XX століття. У молитві й поминальній тризні згадуємо мільйони й мільйони закатованих голодом ні в чому не винних людей, яких знищив у 1932-1933 роках злочинний більшовицько-комуністичний режим. Тоді в Радянському Союзі будували світле майбутнє на могилах українських селян, які нічого іншого не хотіли, окрім як працювати на землі, вирощувати хліб і годувати сім’ю, насамперед, а не дармоїдів-чиновників і поліцейський апарат. Вони, завдяки нашим, українським чорноземам, могли забезпечити хлібом не лише себе ‑ всю Європу...

Як зазначали інші промовці на церемонії, всю правду про Голодомор досі ще не сказано. Необхідно продовжувати дослідження, науковий пошук. Потрібно зробити відповідні висновки, дати належну оцінку, донести всю цю страшну правду до міжнародної спільноти задля уникнення подібних трагедій будь-де на планеті в майбутньому.

Під час урочистої церемонії прозвучали сумні українські пісні та поезії у виконанні представників української громади Білорусі – хору «Українська пісня», артистки Могильовського обласного драматичного театру Олени Дудик, заступника голови президії Білоруського громадського об’єднання українців «Ватра» Тетяни Бей, чоловічого квартету «Ватра».

Оголосивши про відкриття виставки «Страта голодом: невідомий геноцид українців 1932-1933 рр.», підготовлену Міжнародним благодійним фондом «Україна 3000», Посол запросив гостей до її перегляду.

Тризна ‑ із неодмінними поминальними коливом, скоринкою хліба та чаркою гіркої – пройшла, після молитви, в гобеленовому залі Посольства, де на окремому столі зі Свічею пам’яті перед старовинною іконою, обрамленою українськими рушниками, стояли – для душ закатованих Голодом ‑ символічна чарка, прості страви...

По завершенню тризни присутні уважно переглянули україномовний документальний фільм про український Голодомор «Час темряви», який, зрозуміло, не залишив байдужим нікого.

Захід висвітлювали декілька офіційних та незалежних ЗМІ Білорусі й України – зокрема, загальнодержавний телевізійний канал «Столичное телевидение», «Радыё Свабода», Національне радіо України тощо (див. веб-сайт Посольства: www.belarus.mfa.gov.ua).