автор: Борис Латта

КИЇВ ПРЯМУЄ ДО БРЮССЕЛЮ, МОСКВА НЕ ПОВИННА ЦЬОГО БОЯТИСЯ

Для України хочемо отримати найкращі гарантії безпеки, такі, які отримала Словаччина, стверджує Міністр закордонних справ України В.Огризко, говорячи про курс України до НАТО. Водночас він визнає, що громадяни України ще не позбавилися старих забобонів щодо Альянсу. Для цього необхідно провести широку інформаційну кампанію. „Протягом багатьох років людям щодня втовкмачували в голови думку про те, що НАТО – ворог, який завтра нападе на Радянський Союз та його союзників. Це, безперечно, залишило свій відбиток в мисленні наших людей”, сказав керівник зовнішньополітичного відомства України в інтерв‘ю газеті „Правда”.

- Представник України при ЄС стверджує, що кількість країн, які підтримують вступ України до Євросоюзу та НАТО, зростає. Однак, існують сигнали, які також свідчать, що це не зовсім так.

- Більшість громадян країни підтримують вступ України до Європейського Союзу. Більше того, бажають, щоб це сталося якомога швидше. З цього питання не потрібно проводити жодні референдуми, чи когось переконувати. Всі розуміють, що ЄС нині – це знак якості. Ми бажаємо стати членом родини країн, які вміють керувати економікою, які мають політичні можливості для розвитку.

- Що робиться для того, щоб наблизитися до згаданої мети?

- Наразі готуємо матеріали щодо виконання нами політичної частини угоди з ЄС, паралельно працюємо й над її економічною частиною. Першу частину будемо мати готовою, за винятком кількох пунктів, коли в ЄС головуватиме Франція, а саме під час вересневого саміту ЄС-Україна. Зробимо все для того, щоб та частина угоди, яка стосується всіх політичних аспектів, була максимально готовою. На 95 відсотків це завдання виконаємо.

- Ви згадували також й економічну частину угоди. 

- Головним моментом економічної частини майбутньої угоди вважаємо створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. Коли обидві частини підготуємо, залишиться лише їх звести воєдино. А саме це і є шлях до асоційованої угоди, яка міститиме й нашу чітку перспективу. Нашою перспективою вважаємо членство в ЄС, звичайно, коли будемо підготовлені. Після цього лише від нас залежатиме, як швидко дійдемо до мети. Передбачаю, що це буде в середньостроковому часовому горизонті. З тридцяти одного пункту ми вже більшість виконали, а тому десь наприкінці наступного року будемо готові й зможемо підписати посилену угоду.

- ЄС та НАТО – це сполучені судини. Як Україна виконує план інтеграції до Альянсу?

- Якщо порівняємо стартові позиції Польщі, Угорщини, Словаччини чи Болгарії в процесі підготовки до вступу до Альянсу, то виявимо, що рівень підтримки євроатлантичної інтеграції населенням згаданих країн був такий самий, як і нині в Україні. Зараз ми знаходимося на початку реальної кампанії, завданням якої є інформування. Це необхідно хоча б тому, що до цього часу в цій сфері панують стереотипи. Так, якщо в Словаччині комуністичний режим панував сорок років, то в Україні більш ніж сімдесят. Протягом багатьох років людям щодня втовкмачували в голови думку про те, що НАТО – ворог, який завтра нападе на Радянський Союз та його союзників. Це, безперечно, залишило свій відбиток в мисленні наших людей.

- Як довго триватиме інформаційна кампанія?

- Важко очікувати, що через місяць, півроку чи навіть через рік нам вдасться переломити згаданий стереотип. Однак, у будь-якому випадку ми хочемо кожному громадянину донести правду про НАТО. Дати відповідь на запитання на кшталт того, чи Альянс нападає на когось або чи комусь допомагає, які реформи відбуваються в НАТО, скільки коштуватиме членство в блоці, скільки коштів країни-члени мають виділяти на свою оборону, або яким чином її найкраще організувати спільними зусиллями тощо. Наша єдина мета – це дати можливість людям зрозуміти, що наразі йдеться про найкращу відповідь на просте запитання: яким чином забезпечити свою національну безпеку. Ми не можемо стояти осторонь системи безпеки. Свого часу Україна добровільно відмовилася від свого ядерного потенціалу з тим, щоб отримати гарантії безпеки. Однак, насправді сьогодні таких гарантій немає. Тому ми йдемо реальним шляхом, яким до цього часу перед нами йшли словаки, поляки, угорці, болгари та інші. Врешті це міститься в нашій Конституції, програмі уряду, а вступ до НАТО повністю підтримується Президентом України. Та навіть опозиція у нас не проти членства країни в НАТО.

- Невже Ви хочете сказати, що різниці в підходах немає?

- Безперечно, що є, але різниця лише в тактиці, в часі, коли це має відбутися: сьогодні, завтра чи післязавтра. Найближчою дуже важливою подією в цьому напрямку вважаємо зустріч міністрів закордонних країн-членів НАТО, яка відбудеться в грудні цього року в Брюсселі. Під час цього засідання ми хочемо інформувати своїх колег про досягнення нами прогресу  на шляху євроатлантичної інтеграції. Не про вступ до Альянсу, а про нашу готовність підписати угоду про приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО. Багато хто до цього часу це плутає. Презентують наші зусилля як майже вступ, а не як прагнення вступити до НАТО. Ні, це не так. Поки що ми лише хочемо використати План підготовки до членства в НАТО. А це може тривати і рік, і два, або ще більше, або менше. Можемо рухатися швидше, або повільніше, але це залежить від нас самих.

- Чому не всі країни-члени НАТО вітають намагання Києва вступити до Альянсу? Чи це відбувається лише через побоювання бути підданим критиці з боку Москви?

- Незважаючи на членство в НАТО, багато його країн-членів, наприклад, Словаччина мають добрі відносини з Росією. Чому Україна має бути винятком? Ми постійно говоримо нашим російським колегам, що українська сторона не зацікавлена у погіршенні відносин з Москвою після нашого вступу до НАТО. Зрозуміло, що якщо з їхнього боку не будуть зроблені якість деструктивні кроки. Наше рішення стати членом Альянсу є нашим рішенням. Ми його зробили на підставі невід‘ємного права на безпеку, на яке також має право й Росія. Ми ведемо пошук найприйнятнішої  для нашої країни гарантії безпеки.

- Однак, Москва відкрито висловлюється проти намагань Києва вступити до НАТО.

- Тому ми намагаємося вилучити можливі побоювання. Тому ми ініціювали перші українсько-російські консультації на рівні заступників міністрів закордонних справ, які нещодавно відбулися в Києві. Вірю, що цей діалог з переконливими аргументами й надалі продовжуватиметься. Є безглуздям погіршувати відносини з Росією. Крім іншого, ще й тому, що Росія другий найбільший торговельний партнер України. Українська сторона надзвичайно зацікавлена в розвиткові торговельно-економічного співробітництва в майбутньому. Ми реалісти, і я переконаний, що врешті прагматизм нас приведе до добрих результатів.