Автор: д-р Набіль Аль-Ассумі.

Розпад колишнього СРСР дозволив нарешті підняти завісу таємності, відкрити раніш зачинені залізні двері перед усіма, не зважаючи на те, що західні держави вже робили спроби відчинити їх аби детальніше дізнатися про життя цієї країни, її героїв та жертв.

Особливо активними були спроби дізнатися правду про період правління Йосифа Сталіна, який після смерті засновника радянської держави Леніна, почав правити СРСР вогнем і мечем. Епоха його правління, яка тривала, приблизно, три десятиліття, ознаменована трагедіями і вбивствами низки «символів держави» під лозунгами таємної боротьби за владу. Разом з цим, сталінська епоха вважається етапом найгострішого протистояння і протиріч. Ще за часів СРСР радянське суспільство розкололось на опозиціонерів і прибічників жорстокої політики Сталіна, спрямованої на захист держави, протистоянню небезпечним викликам і загрозам, перед якими опинилось інтернаціональне суспільство величезної держави. В епоху сталінського правління мало хто міг піддати критиці дії тодішньої влади через страх розлютити вождя. Після його смерті стало можливим вільно критикувати дії і рішення Сталіна, що принесли державі та її народу величезні страждання і біль.

Окремі кола сприйняли зазначену критику, як спробу заплямити пам’ять Сталіна – символу РСРС, який за епоху його правління здобув низку важливих перемог, найголовнішою з яких була перемога над Німеччиною у другій світовій війні, яку радянський народ назвав Великою Вітчизняною війною. Слід зазначити, що й до цього часу російський народ разом із народами колишніх республік СРСР щороку відзначають цей день 9 травня.

Проте, критика на адресу Сталіна мала під собою серйозне підґрунтя, на що вказували оприлюднені дані та факти. Російське прислів’я каже, що «у будь-якому жарті є доля правди», – і це підтверджують події навколо спланованого Сталіним штучного Голоду «Голодомору», який пережила Україна у 1932-1933 роках. Втомлений від громадянських війн та кривавих революцій, український народ стратив унаслідок Голодомору понад 7 млн. своїх синів і дочок, що зайвий раз підтверджує справедливість критики, завданої сталінському режиму. Голод, 75-у річницю якого ми вшановуватимемо цього року, був спричинений крахом програм планового розвитку економіки, впровадженням політики військового комунізму та централізацією влади, що призвело до концентрації влади в руках горстки наближених до Сталіна комуністичних діячів. В період Великого Голоду із України вивозилися врожаї у той час, коли український народ ще не встиг відійти від наслідків жахливої посухи, свідком якої стала Україна у 1931 році. Голодомор не був випадковим явищем, спричиненим економічними або адміністративними факторами, природними або кліматичними умовами. Це був заздалегідь спланований Сталіним план в рамках політики державного терору проти народу України, який він вирішив знищити фізично, заморивши голодом. Він хотів зробити це прикладом масового покарання. Слід зазначити, що Голодомор уніс життя мільйонів українських селян, які вмирали від голоду через конфіскацію продовольчих запасів та врожаїв, втрату ними власних сільськогосподарських земель, на яких вони працювали поколіннями заради шматка хліба.

Знайдені документи доводять жахливість сталінської програми «зелених караванів», згідно якої продовольчі товари та продукти харчування вивозились з України до інших міст в той час, коли українські діти гинули від голоду, не маючи жодної надії на спасіння. Це продовжувалось до тих пір, доки Україна, яка виготовляла понад третину всієї пшениці та зернових культур для потреб колишнього СРСР, лишилась без жодної стеблинки пшениці або жодного зернятка жита.

Це – лише один із злочинів Сталіна, який призвів до смерті понад семи мільйонів чоловік, котрі стали жертвою безглуздя власного керівництва, що прагнуло до реалізації політики масових покарань свого народу.

 http://www.akhbar-alkhaleej.com/ArticlesFO.asp?Article=241236&Sn=CASE