Традиційна українська кухня в народному календарі
Українська народна кухня міцно вбудована в комплекс європейської системи харчування почасти увібрала в себе і деякі традиції кухні азіатських народів. Адже народи не існують ізольовано, вони спілкуються, даруючи одне одному кращі здобутки національних культур. До того ж, спільні географічно-кліматичні умови нерідко сприяють спільним кулінарним винаходам на спільних рослинних чи тваринних компонентах. Ми можемо знайти чимало аналогів українським стравам в італійській, німецькій, французькій кухнях: українські вареники – італійські равіолі, українська локшина – італійська паста (макарони), українські овочеві печені – французьке соте, різноманітні смаженини зі свинини в українців і німців тощо. Багато спільного є в українській та польській кухнях, особливо на порубіжних територіях. Навіть на святковому столі бачимо однакові страви: свят-вечірні (вілійні) вушка з червоним борщем та ін. Ми у свою чергу подарували світові кулінарний шедевр – український борщ, який сьогодні вже поширюється по різних країнах під різними назвами: «російський борщ», «борщ по-московськи», навіть «сибірський борщ».
І все ж у кожного з народів, незважаючи на певну схожість страв, віками створювався власний комплекс харчування, що ґрунтувався на традиційних смаках. Для української кухні переважаючими способами термообробки продуктів є варіння й тушкування; серед найбільш характерних продуктів – овочево-борошняні й круп’яні. Серед м’ясних продуктів українці охоче віддають перевагу свинині.
Разом з тим віками вироблялися й інші, крім смакових, елементи системи народного харчування: характерні продукти і способи їх обробки, страви і приправи до них, способи приготування страв і типи вогнищ для цього, харчові заборони, обмеження й уподобання, правила поведінки під час приготування і споживання страв, застільний етикет, ритуальні й обрядові трапези, повір’я і уявлення, пов’язані з їжею.
У даній статті ми розглянемо одну зі сторін українського народного харчування, а саме ту, що тісно пов’язана з народним календарем. Створення народного календаря було спробою вдосконалити порядок відліку часу. І спроба виявилася настільки вдалою, що ми й досі (з певними корективами) користуємося цією системою. Пропонуємо вашій увазі перелік усіх головних свят і урочистостей року та знайомство з історією харчування на кожне свято, що дасть змогу простежити тісний зв’язок святкової народної кухні із сонячним календарем.
Перелік свят: Святвечір, Різдво, Новий рік, Водохреще, Стрітення, Масниця, Великий піст, Сорок святих, Святої Явдохи, Благовіщення, Великдень, Проводи, Вознесіння Господнє, Трійця, Івана Купала, Петра і Павла, Маковея, Спасо-Преображення, Пресвятої Богородиці, Покрова, Святого Михайла, Святого Миколая.
У наступних статтях – стислий опис деяких головних свят та народних традицій харчування в ці дні. |
|
СвятВечір
Святий вечір, Святвечір, Вілія, Багата кутя – передріздвяний день і вечір, велике свято (6 січня). Воно припадало на останній день Пилипівського посту, тому готували виключно пісні страви. Родина вставала вдосвіта, мати змивала недроблену крупу (на Правобережжі переважала пшенична, а на Лівобережжі- ячна) і ставила у піч. Дехто для цієї страви, а це неодмінно була кутя, припасав непочатий (зовсім новий, лише випарений окропом) горщик. Діти лущили ї подрібнювали горіхи, терли в макітрі макогоном мак. Батько готував ситу: розминав у мисці медові стільники та заливав їх крутим окропом (тільки-но знятим з вогню). Від гарячої води віск розплавлявся і спливав. Якщо вода була недостатньо гарячою, то додатково вкладали розігрітий на вогні в печі камінь. Тоді вода закипала прямо в посудині. Після охолодження віск із поверхні води збирали, а одержаною ситою потім заправляли кутю |
|
Різдво
Різдво – велике свято, яке в Україні відзначали навіть за часів суворої атеїзації населення. Звичаїв святкування не забували: колядники прославляли Немовля Христа, по селах ходили з Вертепом (Шопкою) – театралізованою народною виставою із життя Пресвятої Богородиці Діви Марії та Святої Родини – й розповідали про легендарну подію – Різдво Спасителя. Цей день (7 січня)б як і Багата кутя (Святий вечір), відповідає уявленням народу про добробут, благополуччя, благоденство, щастя і злагоду. Хазяїн і хазяйка дому стежили не лише за тим, щоб був «повний стіл» для своєї родини, а й за моральною обстановкою в хаті: спокоєм миром і добротою. На зимові м’ясниці скасовувалися навіть обов’язкові в інші часи одноденні пости в середу й п’ятницю. |
|
