|
Вестерлі – Український народ відзначив Шеріл Мадден за її допомогу у висвітленні геноциду 10 мільйонів чоловіків, жінок і дітей, здійснений за наказом Йосипа Сталіна у 1932-1933 роках, коли увесь світ відвернувся від його жертв.
У листопаді 2007 року Українсько-канадська асоціація запросила згадану мешканку Вестерлі бути головним доповідачем на заході з відзначення 75-х роковин тієї трагедії. 20 лютого ц.р. вона поїхала до Вашингтону, щоб отримати орден княгині Ольги – срібну медаль з пурпуровою стрічкою.
Нагорода була вручена дружиною Президента України Катериною Ющенко в Посольстві України.
Восени 2003 року Мадден була редактором спеціального видання Канадсько-американського інституту слов’янських досліджень, присвяченого 70-м роковинам Голодомору (голод як акт терору) – знищення голодом мільйонів людей в Україні, на Північному Кавказі та на Нижній Волзі, що були територією колишнього Радянського Союзу.
Українська громада бореться за те, щоб зберегти пам’ять про Голодомор, оскільки, як і у випадку з Голокостом, є ті, хто заперечують його існування.
У своїй статті про цей акт геноциду Мадден навела численні приклади наказів, постанов та законів, що спричинили голод, і були реалізовані підрозділами служби безпеки та армії.
Зокрема, Мадден писала про те, як людям було заборонено доступ до продуктів харчування, а також до будь-якого знаряддя для їх виготовлення. Годувати або надавати притулок особам, в яких було реквізовано майно, також було заборонено. Людям похилого віку, хворим та інвалідам, а також непридатним до роботи малим дітям чіпляли ярлик «дармоїдів» й, таким чином, виносили їм смертний вирок.
Жертви цієї трагедії були примушені їсти будь-що, аби тільки не вмерти з голоду – від лісових птахів до насіння, знайденого у тваринних відходах. Благання залишити трохи їжі для дітей ігнорувались. Територію навколо будинків селян ретельно обшукували за допомогою металевих дротів у пошуках прихованого хлібу.
Уражені голодом території СРСР були оточені каральними кордонами. Ніхто не міг потрапити в Україну або вийти за її територію. Біженців, які приходили на кордон з Польщею або Румунією, відправляли назад. Уряди Сполучених Штатів, Великої Британії, Італії та Німеччини знали про голод у «житниці Європи», проте не втручались у ситуацію.
Інформація про цей злочин приховувалась від міжнародної спільноти московським кореспондентом газети «Нью-Йорк Таймс» Вольтером Дюранті, який заперечував будь-які повідомлення про геноцид навіть ті, що їх авторами були Гарет Джонс і Малколм Маггерідж, які були свідками цієї трагедії. Ця полеміка у пресі припала на період, коли питання встановлення дипломатичних відносин з Росією було чутливим.
Багато людей в усьому світі закликали позбавити Дюранті Пулітцерівської премії, що була йому присуджена у 1932 році. Комітет з нагородження Пулітцерівською премією вирішив не позбавляти його нагороди, проте, як повідомлялось, знову вирішив переглянути цю справу.
Мадден, яка є професором історії Коледжу штату Род-Айленд, має ступінь магістра мистецтв у галузі сучасної історії Європи (Коледж Провіденс) і ступінь бакалавра мистецтв Університету штату Род-Айленд, де вона спеціалізувалась на вивченні англійської мови та історії, зокрема історії Росії.
Вона є володаркою численних стипендії, грантів і переможцем різних конкурсів. Вона також писала рецензії на книги під псевдонімом Леся Чернігівська. Вона проводила незалежні дослідницькі подорожі в Росію, Україну та Австралію.
Як письменних і викладач, Мадден взяла участь у багатьох конференціях. На її думку, історія потребує постійного «емоційного оновлення», оскільки «…з точки зору моралі неприпустимо забувати про тих, хто постраждав від Голодомору».
|