Щодо першого засідання старших посадових осіб

у рамках безвізового діалогу Україна-ЄС

У розвиток домовленостей Міністра закордонних справ України Володимира Огризка та Віце-Президента Європейської Комісії Жака Барро 30 жовтня 2008 року у Брюсселі відбулося перше засідання старших посадових осіб України та Європейської комісії з питань безвізового діалогу. Українську делегацію очолив заступник Міністра закордонних справ України Костянтин Єлісєєв, європейську - Директор з питань імміграції та притулку Генерального директорату «Юстиція, Свобода та Безпека» ЄК Жан-Луї Де Брауер.

З метою погодження предметних параметрів діалогу та чітких критеріїв для досягнення безвізового режиму для громадян України домовилися створити найближчим часом чотири окремі робочі групи за напрямками безпеки документів, боротьби з нелегальною міграцією, підтримки громадського порядку та безпеки, зовнішніх зносин. Досягнуто згоди, що перші засідання таких робочих груп відбудуться ще до кінця листопада цього року з подальшим звітуванням старшим посадовим особам сторін.

Європейська сторона чітко підтвердила, що головним на даному етапі діалогу має бути взаємна підготовка графіку та плану дій, реалізація яких дозволить ЄС у перспективі ухвалити рішення про запровадження безвізового режиму з Україною.

La Gran Hambruna de los años 1932-1933

En el mes de noviembre de 2008 el pueblo ucraniano junto con la comunidad internacional conmemora el 75° aniversario de la tragedia nacional de Ucrania que en el Oeste se conoce como “La Gran Hambruna” y los ucranianos la llaman “Holodomor”. Hace 75 años el pueblo ucraniano fue víctima de un crimen  excepcionalmente brutal, una campaña de hambre en masa organizada por el régimen estalinista que en los años 1932-1933 produjo la extinción, según diferentes cálculos, de 4 a 7 millones de ucranianos, incluyendo un tercio de todos los niños de Ucrania.

El poder soviético subestimando de una manera exagerada la magnitud del hecho lo llamaba una mala cosecha. Los dirigentes soviéticos  trataban de evitar la responsabilidad y disimular las causas y las consecuencias humanas de la tragedia. Durante largas décadas del gobierno soviético fue peligroso para los ucranianos discutir su más grande trauma nacional. Las conversaciones sobre el Holodomor eran considerados como crimen contra el Estado y los recuerdos de los testigos y los trabajos de los historiadores, como Robert Konkvest y el fallecido James Mase, eran prohibidos por ser considerados como una propaganda antisoviética.

Sin embargo, durante esas décadas, la verdad sobre el Holodomor trataba de encontrar su camino a través de la “cortina de acero” del silencio, pues cada familia ucraniana gracias a la memoria de sus antecesores conocía la magnitud de los hechos. Los ucranianos sabían además que todo lo ocurrido fue organizado intencionalmente para castigar a Ucrania y destruir la base de la nación. Para  recordar a las victimas y renovar la justicia histórica la Ucrania independiente está promoviendo actualmente la interpretación y el reconocimiento más profundo del Holodomor tanto en el interior como en el exterior del país. Ucrania siempre sentía el apoyo y la solidaridad de la comunidad internacional en su intención de reestablecer la verdad sobre uno de los más grandes crímenes en la historia moderna de Europa. 

 Nuestras acciones no están dictadas por la aspiración a la venganza o por la prevención de las opiniones políticas. Conocemos que los mismos rusos  eran una de las víctimas principales de Stalin. Lo último que viene a nuestra mente es culpar a los descendientes de ese régimen que viven actualmente. Nuestro único deseo es conseguir la comprensión de lo que sucedió en realidad. Por eso el parlamento ucraniano hace dos años adoptó la Ley sobre la estimación de la Hambruna como el acto del genocidio y porque nosotros solicitamos a nuestros amigos y aliados apoyar esa opinión. El mundo que consiente la amnesia histórica o la falsificación de la historia está condenado repetir sus peores errores.

“Genocidio” es un término muy serio y algunas personas hasta ahora impugnan su aplicación a lo que pasó en Ucrania. Por eso hay que regresar a la definición jurídica de este crimen fijada en la  Convención de la ONU de 1948 sobre la prevención del genocidio y el castigo por ello. Entonces, el genocidio se entiende como: “las acciones cometidas con la intención de eliminar completa o parcialmente algún grupo nacional, étnico, racial o religioso”. Vale pena mencionar que así consideraba Rafael Lemkin, el científico y jurista, a quien pertenece la idea de la Convención sobre el genocidio.

Hoy existen muchos documentos históricos que revelan los detalles de la política estalinista de la colectivización violenta y el terror por hambre dirigidos contra Ucrania. Era la parte del movimiento para la represión de la autoconciencia ucraniana y la aspiración de la nación a su autodeterminación. Como dijo Stalin “no existe potente movimiento nacional sin el ejercito campesino ... en realidad el asunto nacional - es asunto campesino”. Intentando  detener la política de la “ucranizacion” que favorecía a la fundación de la autonomía política y cultural limitada en los años 1920 Stalin decidió atacar a la población campesina que formaba 80% de la nación.

Los métodos de Stalin incluyeron el establecimiento de los planes de acopio de grano sin dejar nada a los campesinos para alimentarse. Si los planes no eran cumplidos mandaban tropas a las regiones. Para el fin del año 1932 pueblos y regiones enteros se convirtieron en el sistema de aislados ghettos con hambre, cuyos nombres incluyeron en las “listas negras”. Todo esto tiempo la URSS seguía exportando el grano a los países occidentales y hasta llegaron a producir alcohol de este grano. A principios del 1933 el gobierno soviético decidió reforzar drásticamente el bloqueo a los pueblos ucranianos. Como resultado todo el territorio de Ucrania estaba rodeado por el ejercito, el país entero se convirtió en un enorme campo de la muerte.

La exterminación en masa del pueblo ucraniano se combinaba con las represalias contra la élite nacional. La línea antinacional impresionante de las acciones de Stalin se observa claramente en la campaña contra instituciones y las personas particulares, que contribuían al desarrollo de la vida cultural y social del pueblo ucraniano. Entre las victimas – Academia de Ciencias de Ucrania, Redacción de la Enciclopedia Soviética Ucraniana, la Iglesia Ortodoxa Ucraniana y, al final – el Partido Comunista de Ucrania. Esto fue una campaña sistemática dirigida contra el pueblo ucraniano, su historia, cultura, lengua y modo de vida.

El Holodomor de los años 1932-1933 tuvo mucha influencia en el devenir de la historia de Ucrania del siglo XX.  Debido al trabajo de los científicos ucranianos y extranjeros, incluso en los archivos recién abiertos, se revelaron pruebas indisputables de que este hecho fue un acto de genocidio, cuyo motivo era romper la resistencia de la nación ucraniana del régimen totalitario estalinista y exterminar la base social del movimiento de liberación que en aquel entonces estaba constituido por el campesinado ucraniano.

La hambruna fue el acto de genocidio que tenia que aplastar al pueblo ucraniano. El hecho es que el intento fracasó y Ucrania hoy vive como una nación independiente y orgullosa, lo cual, no nos permite disminuir la gravedad del crimen. Tampoco nos libera de la responsabilidad moral que nos obliga a reconocer  todo lo ocurrido. En el 75o aniversario estamos obligados para las victimas de la Hambruna y otros genocidios a ser honestos con nuestro  pasado.

Щодо українсько-італійських переговорів

з консульсько-правових питань

17-18 листопада 2008 року в Києві відбулися українсько-італійські переговори з консульсько-правових питань.

У роботі української делегації взяли участь представники Департаменту консульської служби МЗС, МВС, Мін’юсту, Мінпраці, Мінсім’ямолодьспорту, Українського бюро Інтерполу, Укрінюрколегії. До складу італійської делегації увійшли представники МЗС, Мінпраці, Мін’юсту, Комісії з питань усиновлення та Посольства Італії в Україні.

У ході переговорів було опрацьоване широке коло питань, пов’язаних із забезпеченням захисту прав та інтересів громадян двох держав, зокрема, було розглянуто Угоду про працевлаштування, питання міжнародного усиновлення, а також обговорено співпрацю у сфері юстиції та внутрішніх справ. 

Особливу увагу було приділено проблематиці подальшого спрощення режиму поїздок громадян України до держав-членів Євросоюзу, зокрема до Італії. У результаті переговорів від італійської сторони отримано чіткий сигнал щодо її підтримки України у подальшому просуванні безвізового діалогу з ЄС, який було офіційно започатковано у Брюсселі 29 жовтня ц.р. У цьому контексті українська сторона запросила італійських експертів до участі у діяльності спільних робочих груп, створених для підготовки документу (т.зв. Дорожня карта), на підставі якого буде здійснюватися безвізовий діалог.    

Делегаціями також було обговорено стан виконання Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз. Відзначаючи позитивні тенденції щодо зменшення протягом останнього часу кількості скарг українських громадян на процедуру оформлення або необґрунтовані відмови у видачі віз Посольством Італії в Києві, українська сторона, водночас, наголосила на необхідності суворого дотримання італійською стороною положень Угоди. У цьому зв’язку італійській делегації було передано пам’ятну записку стосовно найбільш характерних порушень Угоди.

Від італійської сторони отримано запевнення щодо вжиття заходів, спрямованих на покращення рівня обслуговування громадян України та недопущення порушення положень Угоди. 

Cámara de Comercio de Ucrania-México

MENSAJE DEL PRESIDENTE

Muy distinguidos ciudadanos:

La formulación del programa de la Cámara de Comercio de Ucrania-México para los primeros años, permite concebir nuevas expectativas, abrir nuevos horizontes y nuevas y más ambiciosas metas. Porque es un hecho que durante todos estos años Ucrania ha ido ganando peso económico e identidad Nacional, peso específico en sí misma y en el conjunto democrático más cohesión social y más calidad de vida.

Aspiramos a ser un modelo de identidad, que sea capaz de crear un mundo de negocio al más alto nivel, que sea un motor poderoso y punto de referencia para la pequeña y mediana empresa. Al mismo tiempo la globalización de la economía, la existencia de grandes potencias y la emergencia de nuevos países industrializados nos obliga a un planteamiento no exclusivo centrado en nuestro entorno, sino relacionado con todo el planeta.

Nuestro Mundo es el mundo, y esto es cierto desde el punto de vista económico, pero también social, cultural y medio ambiental.

Los proximos años serán básicos paa avanzar en éstos temas. Las sociedades evolucionan a veces a un ritmo acelerado y a veces, incluso en un sentido imprevisible y, únicamente una Cámara con gobierno dinámico pueden dar respuesta a los grandes retos que esto supone para la Empresa. Hacia esa meta nos dirigimos como un instrumento de intercambio comercial en expansión internacional y el fomento a la cooperación industrial, cultural y tecnológica. En éste sentido consolidaremos una presencia comercial en expansión en los puntos que presentan oportunidades de negocio.

La Cámara de Comercio de Ucrania-México va hacia el futuro y entre todos la haremos ir todavia más lejos en el bienestar de la empresa del futuro.

Luis A.Lagunas

Consejo de la Presidencia

Щодо українсько-турецьких переговорів з візових питань

22 жовтня 2008 року в м.Анкара (Турецька Республіка) відбувся ІІ раунд українсько-турецьких переговорів з візових питань. Українську делегацію очолив заступник Директора Департаменту консульської служби МЗС Сергій Бороденков, турецьку – заступник Директора Департаменту консульської служби МЗС Меліх Улуерен.

Під час переговорів було постатейно обговорено текст проекту Угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про взаємне спрощення візових процедур.

Зазначалося, що застосування положень цієї Угоди торкнеться значного кола громадян України та Турецької Республіки, зокрема, щодо отримання безкоштовних, а також багаторазових віз терміном дії до п’яти років. При цьому зафіксовано, що консульський збір за оформлення таких віз не перевищуватиме 20 доларів США.

Сторони домовилися продовжити опрацювання зазначеної Угоди з метою подальшого спрощення режиму взаємних поїздок громадян в інтересах обох держав, враховуючи спільне прагнення України та Туреччини до інтеграції в Європейський Союз.

В ході переговорів також порушувалися питання захисту прав та законних інтересів громадян України, які перебувають на території Туреччини.

Крім цього, на прохання української сторони голова делегації зовнішньополітичного відомства Туреччини передав ноту про завершення внутрішньодержавних процедур щодо ратифікації міжурядової українсько-турецької Угоди про реадмісію, підписану 07 червня 2005 року. Таким чином застосування Україною та Турецькою Республікою положень цієї Угоди стане можливим з 19 листопада 2008 р.