На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

                            Павло Тичина

У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.

29 січня 1918 року ... недалеко від залізничної станції поблизу селища Крути на Чернігівщині стоять триста студентів і гімназистів, приречених на смерть. Один із них, ще зовсім малий хлопець, починає співати ,,Ще не вмерла України…”, а інші підхоплюють, і гімн лунає, розсікаючи повітря. Майже всі вони в той день загинули... Члени сотні Юнацької школи імені гетьмана Богдана Хмельницького, сотні Студентського куреня Стрільців і чоти Гайдамаків проти шістьох тисяч російських солдатів, балтійських матросів і червоногвардійців з Москви та Брянська.

Переважна більшість студентів не мала ніякої військової підготовки, погано озброєні, вони сміливо пішли вперед проти страшної кількатисячної навали Михайла Муравйова. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували атаки ворога, проте, скориставшись своєю перевагою, наступаючі почали оточувати українські частини. Декілька бійців, яким вдалося врятуватись, не втекли від біди подалі, а вночі розібрали залізничну колію і все-таки на кілька днів затримали наступ червоної гвардії. Це мало велике значення для успішного закінчення укладення Берестейського договору. Однак, у ті дні, коли під Крутами розігралася трагічна і велична подія в епопеї відродження України як держави, мало хто усвідомлював її значення. Група юнаків в ім'я любові до Батьківщини, коли не було кому стати на захист кордонів молодої держави, стала совістю нації, пішла у бій і віддала життя за молоду незалежну Україну. Ця історична подія стала символом жертвенності, прикладом, на якому виховувалися покоління молоді.

Після повернення уряду УНР до Києва у березні 1918 року було прийнято рішення поховати полеглих у нерівному бою студентів на Аскольдовій могилі в Києві.

Додаткова інформація щодо бою під Крутами:

http://www.kruty.org.ua/

http://uk.wikipedia.org/wiki/Бій_під_Крутами