ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА: ДІЇ, РЕЗУЛЬТАТИ ТА УРОКИ

 

Масштаб Чорнобильської катастрофи, найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи, добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище надійшло близько 3% радіонуклідів, які на момент катастрофи були накопичені в четвертому енергоблоці ЧАЕС.

Аварія призвела до забруднення більше 145 тисяч кв. км території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації. Внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало біля 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації. З них на території України - 2218 селищ та міст з населенням приблизно 2,4 млн. людей. Чорнобильська аварія призвела до безпрецедентного опромінення населення зазначених держав. Крім України, Республіки Білорусь та Російської Федерації вплив Чорнобильської катастрофи відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Великобританія та інші країни.

Головними причинами катастрофи було:

1.Проведення недостатньо повно та правильно підготовленого електричного експерименту.

2.Низький рівень культури операторів, керівництва як станцій, так і міністерства електрифікації в цілому в галузі ядерної безпеки.

3. Недостатній рівень безпеки графіт-уранового реактора РБМК-1000.

4. Помилки персоналу.

Всі ці факти відомі світовій громадськості.

Роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 26.04.86 р. проводились під керівництвом Урядової комісії СРСР, яка почала працювати в Чорнобилі вже з другої половини дня 26 квітня і продовжувала свою діяльність до 1991 року.

Урядова комісія прийняла рішення про створення 30-км зони відчуження навколо Чорнобильської АЕС. З 27 квітня 1986 року Уряд України провів евакуацію мешканців міст Прип’ять та Чорнобиль, районних центрів та сіл 30-км зони (близько 100 тисяч людей).

Приховування інформації про Чорнобильську катастрофу призвело до виникнення і розповсюдження найнеймовірніших чуток щодо можливих наслідків катастрофи. Це, в свою чергу, обумовило виникнення дуже великого соціально-психологічного напруження серед населення і недовіри до офіційної інформації.

Керівництво СРСР відмовилось від міжнародного співробітництва при проведенні робіт з ліквідації наслідків ядерної катастрофи. Тільки в 1989 році Уряд СРСР звернувся до МАГАТЕ з проханням дати експертну оцінку діям щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Аварія на Чорнобильській АЕС суттєво змінила радіаційну обстановку на значних територіях в багатьох європейських країнах.

Внаслідок вибуху ядерного реактору 4-го блоку Чорнобильської АЕС та руйнації його захисних оболонок стався потужний викид радіоактивних речовин у довкілля. Близько 200 радіоактивних ізотопів елементів переміщувались на відстані у тисячі кілометрів від ЧАЕС і в травні 1986 року спостерігались в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів.

 

Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи

Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” під соціальний захист держави взяті безпосередні учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, найбільш вразливі верстви населення – діти, інваліди, громадяни, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях.

Станом на 1 січня 2008 року в Україні 2 376 218 осіб мають статус постраждалих внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Серед них 276 327 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та 541 641 дитина. В зонах радіоактивного забруднення проживає 1 974 868 осіб, у тому числі 440018 дітей.

При скороченні загальної кількості постраждалих на 19% за період 1997-2006 років, що цілком природно, виявилися дві характерні особливості. Стрімко, майже у 1,8 раза зріс контингент категорії інвалідів Чорнобиля. Не так суттєво, на 3% зросла кількість тих постраждалих, які працювали за межами зони відчуження. А найбільше (на 24%) скоротилася чисельність учасників ліквідації наслідків аварії у 1986-1987 роках. Це говорить про те, що саме перша хвиля ліквідаторів, чоловіків у молодому віці, зазнала найсильнішого удару по здоров’ю, - вони поступово вимирають.

Україні налічується понад 17 000 сімей, які отримують пільги внаслідок втрати годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою. Такі сім’ї є в усіх регіонах країни.

Після аварії на ЧАЕС в Україні було введено компенсаційну політику стосовно усіх категорій населення, яке зазнало впливу наслідків Чорнобильської катастрофи. Станом на даний час майже 90 % коштів, запланованих у державному бюджеті на ліквідацію наслідків аварії, мають соціальну спрямованість.

 

Медико-демографічнінаслідки Чорнобильської катастрофи

Медико-демографічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях продовжує формуватися в умовах триваючої в Україні демографічної кризи. З 1991 р. смертність населення стала перевищувати народжуваність. У радіоактивно забруднених областях ці негативні зміни відбулися на рік раніше й більш виразно. Погіршенню демографічної ситуації сприяли соціально-економічна криза, яка розпочалася 1991 р., незадовільне медичне обслуговування, низькі стандарти життя, несприятлива, у тому числі внаслідок Чорнобильської катастрофи, екологічна ситуація, політична нестабільність.

З 1994 р. став зменшуватися обсяг витрат на ліквідацію наслідків катастрофи, що негативно вплинуло на здійснення заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту постраждалих.

За узагальненими даними Наукового центру радіаційної медицини (НЦРМ) МОЗ України, із числа постраждалих, які перебували під медичним наглядом у лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України, у 1987-2004 рр. померло 504117 осіб, із них 497348 дорослих та підлітків (у т. ч. 34499 ліквідаторів аварії) і 6769 дітей.

Наразі поступово знижується смертність постраждалих дітей, що можна визнати одним із позитивних досягнень медичної науки й практики та здійснюваних у країні заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту потерпілих дітей. В той же час, зростає смертність осіб середнього і старшого віків. Це є тривожним симптомом, так як ними стали ті, що були опромінені у дитячих й підліткових віках. Це покоління постійно опромінювалося до переходу у репродуктивний вік і стає батьками прийдешнього покоління.

 

Еколого-біологічнінаслідки

Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами - опроміненням природних об’єктів та їх радіоактивним забрудненням. Слід виділити два головних джерела опромінення: зовнішнє та внутрішнє.

Під час аварії зовнішнє опромінення сягало біологічно небезпечних рівнів практично тільки в межах 30-км зони, де спостерігався складний спектр біологічних ефектів різного рівня. Значна частина радіоактивного викиду із зруйнованого 4-го блоку осіла в ближній зоні. Сьогодні вона умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 та 30-км). В гострий період аварії рівні опромінення в зоні відчуження досягали сотень рентгенів за годину тільки по гамма випромінюванню. Потужність дози бета випромінювання була в 10-100 разів більша, що призвело до прояву гострих ефектів, аж до загибелі, у деяких найбільш чутливих до радіації рослин та організмів.

За минулий після аварії час повністю розпались не тільки короткоживучі, а й середньоживучі радіонукліди. Потужність дози зовнішнього опромінення значно, на декілька порядків величин, зменшилася.

В навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго - та наддовгоживучі радіонукліди цезію, стронцію та трансуранових елементів.

 

Сільськогосподарські аспекти реабілітації радіоактивно забруднених територій і радіаційного захисту населення

У випадку аварії на ЧАЕС реалізувався найбільш важкий сценарій за наслідками для сільського господарства України: забруднено більше 5 мільйонів га земель, на яких виробляється продукція і проживає біля 3 мільйонів людей, втрачена значна кількість великої рогатої худоби. В перші роки після аварії практично припинено ведення вівчарства, хмелярства, льонарства в українському Поліссі, вилучено з землекористування територію зони відчуження. Вчені були підключені до планування і організації відповідних контрзаходів із значним запізненням, що істотно знизило ефективність заборонних та організаційних рішень першого періоду.

 

Зона відчуження і зона безумовного (обов’язкового) відселення

Радіологічний стан зони

Законом України „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” Зона відчуження визначена як територія, на якій в 1986 р. була проведена евакуація населення. Зазначена зона й відселена частина Зони безумовного (обов’язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В; далі - Зона) є територією, землі якої виведені з господарського використання, з особливою формою управління, що здійснює державний департамент „Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення” МНС України. Територія ЗВіЗБ(О)В, що знаходиться під управлінням Адміністрації, становить приблизно 2600 кв.км.

Створення Чорнобильської зони відчуження було виправданим заходом не тільки у зв’язку з необхідністю евакуації населення з найбільш забрудненої території. Зона є найбільш забрудненим територіальним комплексом і найбільшим джерелом радіаційної небезпеки для навколишніх населених територій.

 

Об’єкт „Укриття”

Створений в екстремальних після аварійних умовах об’єкт „Укриття” вже майже 20 років виконує свої захисні функції. Головною особливістю „Укриття” продовжує залишатися його потенційна небезпека, істотно більша, ніж це дозволяють норми та правила, що існують для об’єктів, які містять ядерно-небезпечні та радіоактивні матеріали.

В Україні і на міжнародному рівні було докладено безпрецедентних зусиль для вироблення комплексного підходу щодо вирішення проблеми реалізації Плану дій щодо об’єкта „Укриття” (Shelter Implementation Plan - SIP) з метою його перетворення на екологічно безпечну систему.

Проведено дві донорські конференції по збору коштів для реалізації Плану. Початкова вартість проекту оцінювалась у 768 млн.дол.США, Було зібрано біля 90%  цієї суми. Згідно з уточненою оцінкою міжнародних експертів реалізація цього проекту потребуватиме значно більших коштів (орієнтовно 1300-1400 млн.дол.США). В травні 2005р. країни-донори проголосили нові внески на суму близько 185 млн.дол.США. Донором Чорнобильського фонду „Укриття” стала також Російська Федерація, яка проголосила внесок в сумі 10 млн.дол.США. Кошти донорів акумулюються на рахунку Чорнобильського фонду „Укриття” Європейського банку реконструкції та розвитку, який виконує функції розпорядника Фонду.  

На жаль, доводиться констатувати, що реалізація проектів SIP здійснюється значно повільніше, ніж очікувалося. Пройшло вже понад 20 років після аварії на 4-му енергоблоці і минуло чимало часу після початку робіт згідно з планом здійснення заходів на об’єкті „Укриття”. 17 вересня 2007 року було укладено контракт на реалізацію проекту Нового безпечного конфайнменту, який має ізолювати об’єкту „Укриття”, та контракт на завершення будівництва Сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) для Чорнобильсько АЕС.

 

Науковий супровід

Негайно після аварії на ЧАЕС в Україні була сформована розвинута інфраструктура наукового супроводу робіт з моніторингу і сільськогосподарської реабілітації забруднених територій.

В стислі строки в Україні сформована наукова радіоекологічна школа, яка методично забезпечила моніторинг забруднених земель, своєчасну об’єктивну оцінку радіаційного стану, опрацювала та адаптувала до конкретних екологічних умов рекомендації по веденню сільського, лісового і водного господарства, обґрунтувала радіаційні нормативи та контрольні рівні забруднення ґрунту і води, а також сільськогосподарської та лісової продукції.

Міжнародні експерти зараз відзначають, що заходи, вжиті урядами постраждалих країн для подолання наслідків аварії, були в цілому своєчасними та адекватними.

 

Економічні збитки, завдані Чорнобильською катастрофою.

Чорнобильська катастрофа стала причиною серйозних збитків для економіки та соціальної сфери як у колишньому СРСР, так і за його межами. Аварія порушила нормальну життєдіяльність та виробництво у багатьох регіонах УРСР, БРСР та РРФСР, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки, істотні збитки були завдані сільськогосподарським і промисловим об’єктам, постраждали лісові масиви та водне господарство (обмеженого використання 5120 км² сільгоспугідь, 4920 км² лісів).

У 1986 році було евакуйовано близько 116000 осіб, виникла проблема будівництва  додаткового житла для евакуйованих. У 1986-1987 роках для переселенців було побудовано приблизно 15000 квартир, гуртожитків для понад тисячі осіб, 23000 будівель, приблизно 800 закладів соціальної та культурної сфери. Замість відселеного міста Прип’ять для персоналу ЧАЕС побудовано місто Славутич.

 

Оцінка збитків для економіки колишнього СРСР

Для періоду 1986-1989 рр. загальна сума прямих збитків та витрат з усіх джерел фінансування становила близько 12,6 млрд. доларів США.

У 1990 році затрати з державного бюджету СРСР на фінансування заходів щодо ліквідації наслідків аварії становили 3324 млн. крб. Крім того, з республіканських бюджетів РРФСР, УРСР та БРСР було виділено близько 1 млрд.крб. У державному бюджеті СРСР на 1991 р. було заплановано на ці цілі 10300 млн. крб., однак у результаті розпаду СРСР фінансування здійснювалось лише частково із союзного бюджету, а у кінці року виключно з державних бюджетів трьох найбільш постраждалих країн, що утворились у процесі розпаду СРСР.

 

Оцінка сумарних економічних збитків України

Прямі збитки (втрата матеріально-майнових комплексів та окремих об’єктів економіки) лише у зоні відчуження на території України становили сумарно 1044 млн. крб. або 1385 млн. доларів США.

Прямі затрати України на пом’якшення наслідків Чорнобильської катастрофи за рахунок усіх джерел фінансування за період з 1986 по 1991 рік становили близько 6 млрд. доларів США. Протягом останніх півтора десятка років, коли Україна самостійно фінансує затрати на ліквідацію наслідків аварії, тобто з 1992 по 2005 рік включно, затрати становили 7,35 млрд. доларів США і в окремі роки сягали рівня 8-10% держбюджету. 

Однак важко точно визначити розміри непрямих збитків внаслідок невикористання забруднених сільгоспугідь, водних і лісових ресурсів, а також скорочення виробництва електроенергії і, як наслідок, зменшення виробництва товарів, надання послуг. За розрахунками українських спеціалістів, сумарні економічні збитки для України до 2015 року становитимуть 179 млрд. дол. США.

Тягар наслідків Чорнобильської катастрофи послужив серйозним гальмуючим фактором економічного становлення нашої молодої незалежної держави.

Розміри соціально-економічних збитків, які зазнала Україна, несумірні з реальними економічними можливостями країни для їх усунення у найближчі десятки років, у зв’язку з чим необхідна подальша допомога міжнародного співтовариства. Причому тягар витрат, пов’язаний з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, ще впродовж багатьох років буде мати відчутний негативний вплив на економіку країни.

 

Міжнародне співробітництво

Чорнобильська катастрофа засвідчила, що важкі ядерні аварії призводять до глобальних наслідків та впливають на життєві інтереси багатьох країн. Ресурси, необхідні для подолання наслідків техногенних катастроф такого масштабу, виходять далеко за межі економічних і технологічних можливостей окремої країни та потребують об’єднаних зусиль світової спільноти.

Проголошення України як незалежної держави призвело до позитивних змін у схемі міжнародного співробітництва у справі пом’якшення наслідків Чорнобильської катастрофи.

В грудні 1995р. в м. Оттава (Канада) було укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо Чорнобильської АЕС. 15 грудня 2000 року Україна виконала взяте зобов’язання і закрила Чорнобильську АЕС.  

22-24 квітня 2006 року в м. Києві відбулась міжнародна наукова конференція „Двадцять років Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє”, яка  ще раз підтвердила необхідність нарощення спільних зусиль задля пом’якшення наслідків аварії, підвищення рівня ядерної і радіаційної безпеки та подальшого розвитку міжнародного співробітництва з питань Чорнобиля.

24-25 квітня 2008 року в Києві відбудеться фахова Міжнародна науково-практична конференція з вирішення питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

 Щодо міжнародних проектів на майданчику Чорнобильської АЕС

 17 вересня 2007р. у присутності Президента України В.А.Ющенка в Секретаріаті Глави держави відбулося підписання контракту на проектування, будівництво та введення в експлуатацію нового безпечного конфайнмента (НБК) і контракту на проектування та будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) на майданчику ЧАЕС.

Глава держави назвав підписання контрактів великою історичною подією. В.А.Ющенко зазначив, що „після дванадцяти довгих років пошуку, було закладено фундамент проекту щодо спорудження нового, безпечного саркофагу на блоці Чорнобильської АЕС і будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива”. За словами Президента України, ця подія має виняткове значення для України і світу.

В.А.Ющенко подякував усім сторонам за зусилля, які були направлені на реалізацію цього проекту, зокрема, Європейському банку реконструкції та розвитку, всім країнам, які стали вкладниками Чорнобильського фонду „Укриття”. Він також підкреслив, що Україна чітко й відповідально виконала всі свої зобов’язання перед міжнародною спільнотою, пов’язані із закриттям Чорнобильської АЕС. Президент закликав усі сторони, які братимуть участь у реалізації цього проекту, „колективно, солідарно працювати над ритмічним виконанням плану робіт будівництва”.

Контракти на проектування, будівництво та введення в експлуатацію нового безпечного конфайнмента (НБК), на проектування та будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2) на майданчику ЧАЕС підписали ДСП „Чорнобильська атомна електростанція” і французький концерн „Novarka”, а також американський концерн „Holteс International”.

 

Укладенню зазначених контрактів передувала низка подій.

17-18 липня 2007 року в м. Лондон відбулись засідання Асамблеї вкладників Чорнобильського фонду „Укриття” (ЧФУ) та Асамблеї донорв Рахунку ядерної безпеки (РЯБ), участь в роботі яких взяла українська делегація

Позиція Української сторони щодо отримання від Асамблеї вкладників ЧФУ гарантій на виконання фінансових зобов’язань була підтримана і Асамблея погодилась залучити додаткові кошти до ЧФУ та схвалила укладення контракту на будівництво НБК з компанією „Новарка”, яку визнано переможцем тендеру.

Водночас, Асамблея донорів РЯБ відкрила шлях для укладання контракту з компанією Holtec на виконання проекту закінчення будівництва СВЯП-2, який має бути розподілений на два етапи. Визнано за доцільне обидва етапи виконати в рамках одного контракту з компанією Holtec. На першому етапі буде розроблено проект завершення будівництва та визначено обсяги і загальну вартість будівельних робіт, які виконуватимуться на другому етапі. Перехід до другого етапу робіт буде можливим за умови виконання першого етапу та отримання усіх дозволів від регулятора.

7 серпня 2007р. було підписано Угоду №7 до Грантової Угоди №006 між Європейським банком реконструкції та розвитку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», що сприятиме збільшенню фінансування з Рахунку ядерної безпеки робіт із зняття з експлуатації ядерної установки Чорнобильської АЕС.

Також було підписано Угоду між Європейським банком реконструкції та розвитку та Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильська АЕС” на триста тридцять мільйонів євро, що відкриває шлях для підписання контракту на проектування, будівництво та введення в експлуатацію нового безпечного конфайнменту об’єкта «Укриття» в рамках Грантової угоди № 8.

Підписані Угоди забезпечать фінансування робіт трьох найважливіших міжнародних проектів на Чорнобильській АЕС: закінчення будівництва нового сховища відпрацьованого ядерного палива; завершення робіт із введення в експлуатацію заводу з переробки рідких радіоактивних відходів; подальшої роботи з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.

 

Проектування і будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2)

СВЯП-2 є сховищем сухого типу і призначене для зберігання відпрацьованих тепловиділяючих збірок (ВТВЗ) і відпрацьованих додаткових поглиначів (ВДП), що накопичилися за час роботи Чорнобильської АЕС в енергетичному режимі і що зберігаються на проммайданчику ЧАЕС в сховищі мокрого типу (СВЯП -1) і на блоках №№ 1, 2, 3.

Існуюча проектна потужність СВЯП-1 не дозволяє розмістити на довготривале зберігання всі ВТВЗ , що зберігаються на проммайданчику ЧАЕС (більше 21 000). Бетонні модулі СВЯП -2 зможуть вмістити більше 21 000 ВТВЗ плюс близько 2 000  ВДП, що покриває всі потреби ЧАЕС по безпечному довготривалому зберіганню ВЯП.

Проектний термін зберігання ВЯП у бетонних модулях сховища - 100 років; мінімальна продуктивність обробки і закладки на зберігання – 2500  ВТВЗ (або ВДП) на рік.

18.07.2007 на засіданні Асамблеї Донорів Рахунку ядерної безпеки було ухвалено рішення про виділення коштів для завершення цього проекту із залученням компанії Holtec International (США) для виконання робіт з  проектування і будівництва сховища для відпрацьованого ядерного палива (СВЯП -2).

Реалізація проекту поділена на 2 етапи: проектування і будівництво; другий етап почнеться тільки після завершення всіх робіт з проектування і отримання ліцензії на будівництво. За оцінкою Holtec International, тривалість першого етапу робіт (проектування) складе близько 16 міс., реалізація всього проекту – 52 місяці.

Контракт з компанією Holtec International також поділено на дві частини; початок робіт з 2-ої частини контракту буде можливим тільки після успішного виконання 1-ої частини і отримання дозволу на реалізацію 2-ої фази проекту – будівництво.

 

Проектування і будівництво нового безпечного конфайнменту (НБК)

"Саркофаг" над зруйнованим 4-м блоком Чорнобильської АЕС (об'єкт "Укриття") був спроектований і побудований за рекордно короткий термін – 7 місяців після аварії - в умовах надзвичайно високих рівнів радіації. Будівельні конструкції об'єкта не відповідають сучасним вимогам нормативно-технічної документації щодо механічної стійкості, структурної цілісності, конструктивної надійності і мають невизначений термін експлуатації.

Призначення Нового Безпечного Конфайнменту (НБК):

· обмеження дії радіації на навколишнє середовище;

· запобігання потраплянню опадів;

· захист приповерхневих ґрунтових вод;

· запобігання перенесенню пилу повітряним шляхом;

· забезпечення робіт щодо демонтажу нестабільних конструкцій, видалення паливовмісних матеріалів (ПВМ) та РАВ.

 

Концептуальний проект НБК у формі арки був завершений у 2003 році консорціумом «Bechtel-Battelle-EDF» із залученням ліцензованого українського підрядника - консорціуму «КСК». Проект одержав позитивний висновок «Укрінвестекспертизи» і був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 443.

Основні характеристики НБК:

· ширина арки – 257 м; висота – 108 м; довжина – 150 м

· термін служби – 100 років

10.08.2007 консорціуму NOVARKA направлено повідомлення про акцепт тендерної пропозиції на проектування і будівництво НБК. Після завершення серії контрактних переговорів був підготовлений до підписання контракт на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового безпечного конфайнменту (НБК) між ДСП “ЧАЕС” і консорціумом NOVARKA.

Очікувана тривалість проекту – 53 місяці.