12-А РІЧНИЦЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію нашої держави. Ця важлива подія, що відбулася в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного процесу, без сумніву належить до низки доленосних та переломних моментів новітньої історії України.

Прийняття нової Конституції нашої держави у рік, коли Україна відзначала п‘яту річницю своєї незалежності, ознаменувало завершення важливого етапу у розвитку нашого суспільства і держави, у становленні національної системи права, створенні правових основ дійсно суверенної і незалежної України.

Конституції України належить головне місце серед основних політико-правових документів нашої держави і суспільства, правової системи. В ній містяться норми не лише юридичного, а й політичного характеру, які взаємозумовлені, взаємопов‘язані і в своїй системі створюють єдину основу, необхідну для регулювання найбільш важливих суспільних відносин, забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, прогресивного розвитку нашої країни.

Конституційний процес на теренах нашої країни розпочався задовго до здобуття незалежності і має багатовікову історію.

Український народ у перший державний період (княжа Україна-Русь, Галицько-Волинська та Литовсько-Руська  держави) не мав власного писаного закону конституційно-державного характеру, однак тоді були закладені передумови для подальшого розвитку політико-правових ідей в Україні.

До нас дійшли різноманітні за змістом та значенням пам‘ятки законотворчої діяльності державних органів влади Литовсько-Руської доби. Проте актами державно-конституційного характеру можна вважати лише договори та документи доби становлення Гетьманської держави.

„Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорізького”, написані гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом та його помічниками, були прийняті 5 квітня 1710 р. у Бендерах і є першою європейською конституцією в сучасному її розумінні.

Протягом століть після Конституції П.Орлика активно розвивалася суспільно-політична думка, розроблялися конституційні проекти, змінювалися політичний устрій та владна система. Були спроби прийняти проект Конституції, зокрема, „Статуту про державний устрій, права і вольності УНР” на засіданні Центральної Ради в квітні 1918 року та за часів Директорії УНР протягом 1920 року, проте через комплекс проблем вони не побачили світ.

За часів Української Радянської Соціалістичної Республіки існувало чотири конституції, що послідовно змінювали одна одну відповідно до прийняття чергових редакцій Основного Закону СРСР. Проте, враховуючи статус квазі-держави, якою була Україна в складі СРСР, дані конституційні акти з великим застереженням можна віднести до групи основних законів держави.

З прийняттям нової Конституції України у 1996 році було закладено міцний правовий фундамент для розвитку суспільства і державності України. Наша країна вступила в новий етап свого розвитку, що є продовженням процесу докорінного реформування державної влади, який розпочався після проголошення незалежності України у серпні 1991 року.

Визначена у Конституції ідея верховенства права стала головним орієнтиром конституційних положень визнання людини вищою соціальною цінністю, тобто відведення пріоритетного місця людині, громадянину, громадянському суспільству перед державою. З цього положення Конституції виникли її принципово нові визначення прав, свобод і обов‘язків людини і громадянина та визнання захисту цих прав і свобод від будь-яких посягань головним обов‘зком держави.

Ідеї громадянського суспільства, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави стали основою визначення в Конституції нового правового статусу органів і посадових осіб державної влади та місцевого самоврядування, розподілу влади між ними, визначення форм стримування та противаг, які мають забезпечити неможливість узурпації влади однією особою, однією партією, одним органом державної влади.

Очевидно, що набрання Конституцією чинності ще не вирішує проблеми втілення в життя усього нового, що вона проголошує і закріплює. У зв‘язку з цим у новій Конституції 1996 року вказується на необхідність прийняття досить великої кількості нових законів, які, залишаючись у конституційному полі, були покликані конкретизувати основні права, свободи і обов‘язки громадян у різних галузях суспільного життя, а також організацію і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування та відносини людини і держави на основі народовладдя.

Протягом 12 років після прийняття Конституції в Україні тривав процес запровадження європейських демократичних стандартів у політичній культурі і веденні економічної політики. В різні періоди перебіг цього процесу був різною мірою успішним. Проте після перемоги Помаранчевої революції наша держави впевнено встала на шлях розбудови інститутів громадянського суспільства.

З 1 січня 2006 року в силу вступили зміни до Конституції Україні, прийняті ВРУ 8 грудня 2004 р. Згадані зміни - це лише часткова реформа системи влади, яка повністю набула сили після парламентських виборів 26 березня 2006 р. Перерозподіл владних повноважень Президента України на користь Прем‘єр-міністра та Верховної Ради покликаний стати запорукою успішного втілення демократичних реформ на всіх рівнях суспільного і політичного життя нашої держави.

Прийняття Конституції України дає можливість нам, нащадкам тих, хто відображаючи власну політичну практику, представив світові демократичні статті Конституції Пилипа Орлика ще тоді, коли навколо панувала тиранія монархів, ще раз оцінити пройдений за ці сторіччя і роки шлях.

Глибокі корені демократичних традицій українського народу у непрості часи відновлення незалежності дозволили нам досягти згоди шляхом переговорів, уникнути кровопролиття та гострих внутрішніх зіткнень, через які пройшли практично усі пострадянські країни. Ми змогли подолати значний масив економічних, соціальних та природних катаклізмів і продемонстрували спроможність нашого державницького духу.

Такі стрімкі трансформації протягом такого відносно короткого періоду нечасто випадали на долю інших країн. Тому останні 17 років незалежності та 12 років існування Конституції дають підстави для оптимізму та віри у власні сили, власний народ та надії на молоде покоління.